Ніс за вітром, програма за запитом: Як хмельницький мер Симчишин виконує обіцянки, яких не давав

Хмельницький міський голова Олександр Симчишин, балотуючись на посаду очільника обласного центру, не публікував передвиборчу програму, знайти її у відкритих джерелах не реально. Зате він не скупився на обіцянки, які здебільшого мали короткотривалий час виконання. Говорити про плани йому легко вдавалося, розібравшись у тому, наскільки заповнена міська казна. 

Якщо добро пошукати, в ЗМІ можна знайти твердження, що Симчишин на початку своєї каденції в 2015 році десь на партійному ресурсі нібито дав 12 обіцянок, з яких виконав 10 або 83% обіцяного. Жоден з мерів на такий подвиг не спромігся. Так градоначальнику перед черговими виборами вдалося демонструвати свою відповідальність і тримати рейтинг в очах електорату.

На обіцянки Симчишин не скупиться. Порається він краще з обіцянками, які стосуються ремонту вулиць і доріг, житлово-комунального господарства, освіти. Вдалося посприяти розвитку ОСББ та надати пільги заслуженим донорам, які мешкають у Хмельницькому.

З глобального в планах Симчишина – відкрити Хмельницький аеропорт спільно з обласною владою, у власності якої він перебуває, а також за підтримка міжнародного й місцевого бізнесу; будівництво сміттєпереробного заводу; перетворення Хмельницького в логістичний центр і залучення інвестицій. Все це залишається, так би мовити, в процесі виконання.

"Має бути чітка стратегія розвитку міста на найближчі 5 або 10 років", – казав мер, звітуючи про перші 100 днів роботи. І вже в 2017 році такий документ розробили. План дій з реалізації Стратегії передбачає два етапи: перший – 2017–2020 роки; другий – 2021–2025 роки. Уже тоді проглядалося чітке бажання Симчишина зазіхнути на другий мерський термін, частково переклавши виконання поставлених завдань на структури міськвиконкому.

Будучи керівником обласної організації ВО "Свобода", міський голова поступово дистанціюється від політсили і все рідше її згадує. Своєрідний ребрендинг народжує слогани #командаСимчишин та #Хмельницький – ЩодняНовий!

То що ж зроблено:

• вдалося зберегти комунальні тарифи в Хмельницькому одними з найнижчих серед обласних центрів України;
• в навчальних закладах міста запровадили енергозберігаючі технології - поміняли вікна, утеплили приміщення, так само почали облаштовувати медичні установи;
• впорядковано розклад руху тролейбусів, з'явився мобільний додаток для відстеження руху комунального транспорту, встановлено інформаційні таблиці з розкладом, запроваджено нічні тролейбусні рейси, закуплено валідатори для касирів тролейбусів;
• запустили нові маршрути громадського транспорту, осучаснили зупинки;
• масово у школах, та й не тільки, будуються стадіони чи спортивні майданчики;
• чимало вулиць та доріг в обласному центрі відремонтували, проклали у віддалених районах і навіть облаштували велодоріжки; триває й благоустрій прибудинкових територій;
• комунальні підприємства з року в рік купують нову техніку й обладнання, це – і спецкомунтранс, і водоканал, і теплокомуненерго;
• вдалося зрушити з мертвої точки й спорудження сміттєпереробного підприємства, залучивши кредит.

Усе це, звісно, не без участі депкорпусу та виконкому, де Симчишин ще в перший рік провів оптимізацію кадрів і тотально "завів" своїх людей на всі керівні посади. Та не все так гладко. Стандартизацію вуличної реклами так і не вдалося привести до одного знаменника, хоча й приймалися рішення, зносили МАФи і навіть розробили дизайн-код головної пішохідної вулиці. 

Два роки тому Симчишин взявся за будівництво Палац спорту. Без перебільшення – це найпотужніше будівництво місті і області за незалежної України. В 2018 році перемогли в конкурсі і отримали державне співфінансування. Зараз стан готовності об'єкту – близько 40%. Використано 112 млн грн, з них 32 млн грн – кошти міського бюджету. Звели каркас спортивної арени, що призначена для різних видів спорту, а також може використовуватися для концертів, фестивалів тощо. Арена розрахована на 3000 сидячих місць. Але без кошів з державного бюджету завершити його нереально.

Ще одна незавершена історія – будівництво сміттєпереробного заводу. Спочатку Симчишин говорив про запуск заводу в 2020 році. Потім терміни змістилися ще на два роки. "Ставлю собі за завдання, щоб у 2022 році цей проект був реалізованим. Ну, принаймні, був на фінішній прямій. Це справа честі", – наголошував раніше міський голова. 

Загалом інвестиційний проєкт оцінюється у 30 мільйонів євро, з них 22,5 млн – будівництво сміттєпереробного комплексу, а 7,3 млн підуть на розширення території полігону з подальшим закриттям. Тут теж гроші мають бути іноземного інвестора.

У Хмельницькому зробили перший крок у сміттєпереробці, запустивши процес дегазації сміттєзвалища. Проект щомісяця приносить кошти для комунального підприємства, а звалищний газ, отриманий як продукт розпаду сміття, переробляється в електроенергію. 

І найпримарнішою обіцянкою залишається відновлення роботи хмельницького аеропорту, який є у комунальній власності обласної ради. Рік тому, правда, мер підписав аж три меморандуми, які мали б сприяти цьому складному й неоднозначному процесу. Хмельницький аеропорт хоче орієнтувати на авіаційні вантажні перевезення, аби він став першим в Україні авіа транспортно-логістичним вузлом. Але тут від мера поки не так багато залежить, якщо не сказати зовсім нічого, адже на свій баланс забрати аеропорт фактично неможливо. Тому є дві причини: відсутність облвлади його віддавати та надмірне фінансове навантаження на міський бюджет.

Чи запрацює за три, чи сім років повнокровно аеропорт до появи інвестора, говорити рано. Та й Симчишин поки у публічному просторі перестав про нього згадувати. Піарить більш дрібні й видимі свої досягнення – ремонти дворів, вулиць, будівництво майданчиків тощо.

При всіх "за" і "проти" за останні роки, чи то стараннями Симчишина, чи просто обставинами загальнодержавними, у Хмельницькому немає людини, яка б явно претендувала в черговому виборчому марафоні на посаду міського голови. Не без бажаючих, звісно, але авторитетних і популярних - поки на горизонті не видно, та й ЗеКоманда за рік перебування при владі не спромоглася виплекати конкурента Симчишину чи підшукати достойного.

Схоже, на цьогорічних місцевих виборах, Банкова не відправить у бій проти сильних міських голів реальних кандидатів. Бо, по-перше, їх просто нема. По-друге, ставка робитиметься на приведення до міськрад чисельних Зе-фракцій, а не на перемогу над нинішніми міськими головами. Де вдасться взяти і мерство – добре, де не вдасться – там будуть фракції. З якими обрані голови змушені будуть рахуватися. Проте поки ніяк не вимальовується, а що ж "слуги" конкретно запропонують містянам, якщо знову "зроблять всіх разом", адже на протесній риториці збираються вибудовувати свою кампанію.