Що приховують маловідомі штольні Хмельниччини (ФОТО)

Що приховують іванковецькі штольні, що розташовані на Городоччині, розповів дослідник і журналіст виданню "ДС", повідомляє Depo.Хмельницький.

Закинуті штольні біля села Іванківці - одні з найцікавіших і водночас маловідомих рукотворних підземель України. Про них широкому загалу практично нічого не відомо. Навіть у сусідніх селах про їхнє існування місцеві жителі не підозрюють.

"Ці катакомби не такі масштабні, як причорноморські. Протяжність виробок коливається, за різними оцінками, від чотирьох до 22-х км. Найімовірніше можна говорити про 7-10 км. Утім, цього достатньо, щоб невдаха турист капітально заблукав. Тим більше, що тут не один ярус, - пише Полюхович. - Хоча промислова розробка як відкритим, так і підземним способом, почалася тут лише в середині п'ятдесятих, можна з упевненістю припускати, що кустарний видобуток йшов з давніх-давен."

У цій місцевості є два типи вапняків. Перші відклалися наприкінці силурійського періоду (понад 400 млн років тому). Вони досить тверді. Другі утворені морськими організмами, що жили у водах відносно молодого океану Паратетіс і Сарматського моря, що утворилось на його основі (близько 15-25 млн років тому). Раніше це був великий бар'єрний риф, а зараз — гори Товтри, єдиний на планеті масштабний кряж біологічного походження.

"Сарматські" вапняки мають дивовижну особливість. Спершу вони м'які — їх можна легко пиляти звичайною пилкою і різати ледь не кухонним ножем. Але постоявши на відкритому повітрі вони стають міцними та твердими. З цього вапняку вирізали декоративні елементи будівель, надгробки, сакральні фігури тощо. Саме з такого каменю виготовили знаменитого Збручанського ідола, чотириликого Святовида. Його, до речі, виловили із Збруча біля основи гори Соколиха, що височіє поруч із штольнями.

Про те, що штольні тут з'явилися задовго до початку офіційного видобутку каменю, свідчать розповіді старожилів: в тунелях колись ховалися бійці УПА. Швидше за все, йдеться про невеликі катакомби, де камінь видобували вручну.

"В одній із виробок можна побачити елемент надгробка (основу для хреста). Поки не вдалося з'ясувати його походження, - каже Дмитро Полюхович. - Можливо, свого часу при штольнях офіційно діяла невелика каменерізна майстерня. Але не виключено, що хтось із майстрів робив "халтурку" — на радянських виробництвах таке практикувалося повсюдно. Можна також припустити, що це частина пам'ятника загиблим гірникам — каменоломні закрили на початку сімдесятих через високу аварійність і загибель людей під обвалами. Сліди масштабних обвалів можна побачити чи не в кожному тунелі, та й тріщини на склепіннях не вселяють оптимізму."

Занедбані штольні розташовані практично на вершині безіменної "товтрини" посеред мальовничої скелястої чаші, в якій легко вгадується колишній кар'єр для видобутку вапняку відкритим способом.  Усього тут чотири "промислові" входи і кілька вузьких проходів. Останні, швидше за все, виконували роль вентиляційних віддушин — виробками їздили вантажівки і вихлопи потрібно було відводити.

Важкодоступність штолень відіграє позитивну роль. Попри виняткову привабливість цього об'єкту, його практично не відвідують туристи. Особливо любителі шашликів та випивки на свіжому повітрі.

Коли люди пішли, штольні обжили тварини. Головно — різні види кажанів, які збираються тут на зимівлю. Серед них - представники дуже рідкісного виду малий підковоніс (лат. Rhinolophus hipposideros), чи не найдрібнішого рукокрилого у Європі. Доросла особина важить всього 5-7 г, а в "підвішеному" вигляді має довжину близько 4 см. Розмірами вони практично не відрізняються від метеликів павичеве око, що теж зимують у покинутих виробках.

В іванковецьких штольнях мешкає найбільша в Україні популяція цих мініатюрних та дуже симпатичних тварин – близько тисячі особин. Кажанів (всі вони охороняються законом і внесені до "Червоної книги"), а особливо малих підковоносів, тим більше в період зимової сплячки, турбувати не слід — це може призвести навіть до загибелі колонії.

Крім того, слід пам'ятати, що це місце підвищеної небезпеки — тут трапляються часті обвали, про це свідчать величезні брили, що перекривають проходи, і тріщини на склепіннях. Плюс є ризик заблукати. Щоб набратися вражень, цілком вистачить помилуватися долиною, де височать скелі зі входами в штольні, і прогулятися вглиб виробки максимум на сотню метрів.