Український парадокс, або куди подіти стару люмінесцентну лампу

Останнім часом в Україні класичні лампи розжарювання витісняються енергоощадними люмінесцентними лампами, повідомляє Depo.Хмельницький.

Через особливість конструкції світильників, раніше їх ширше застосовували на підприємствах, установах та організаціях, ніж в приватних оселях. Але розробка нових конструкцій з класичними цоколями призвела до широкого використання таких світильників і у побуті.

Не усі знають та лише деякі виробники доводять до відома споживачів те, що кожна люмінесцентна лампа містить у своєму балоні пари ртуті у кількості від 1 до 70 міліграм. І поводження із ними - як робочими, так і відпрацьованими - згідно із законодавством, підлягає контролю зі сторони уповноважених на це органів державної виконавчої влади.

В Європі за такі відходи платить виробник, імпортер та реалізатор, тобто у вартість товару вже закладені кошти на утилізацію. Кошти акумулюються в державі, і тому населення має можливість безкоштовно здавати таку небезпечну продукцію на утилізацію. Це стосується не тільки лампочок, а і всієї електронно-електричної продукції.

В Україні ж все інакше. "В Україні, на законодавчому рівні ухвалено: хто виробляє відходи, той і платить. Ми є виробниками побутових токсичних відходів, а механізму нарахування тарифа на вивіз такого сміття немає. Бабулька, яка ніколи не користувалась енергозберігаючою лампою, також повинна платити за вивіз небезпечних відходів разом з тою сім'єю, де всі прилади на батарейках і енергозберігаючі лампи по всій оселі", - пояснює заступник начальника управління екології та контролю за благоустроєм Хмельницького Інна Куцка.

За її словами, є наказ Мінрегіонбуду (на основі закону України про відходи) про те, що на сміттєвих майданчиках повинні стояти спеціальні контейнери червоного кольору з "рукавами". Туди населення має викидати відпрацьовані лампи. "Люди не навчені, і в цих контейнерах будуть і пляшки, і інше сміття, і ми отримаємо пари ртуті саме на майданчику", - продовжує Куцка.

Власне, кожний орган самоврядування на місті повинен сам собі вирішувати , що робити або не робити з цими відходами. У Хмельницькому три роки назад розпочалась кампанія зі збору небезпечних побутових відходів - люди приносили на пункти прийому батарейки, люмінесцентні лампи . Потім все це передавалось на утиль організації, яка має на відповідні роботи ліцензію – а таких по Україні понад 300.

"Не факт, що всі фірми відповідальні і не мають "липових" ліцензій. Фірми повинні мати склади, куди це складати, і далі куди дівати використані лампи. В нас в Україні немає заводу-переробника. Всі зібрані відходи потрібно (склавши попередньо угоди) вивозити за кордон. Держава мала б подбати про такий переробний завод, куди б всі могли здавати зібрані відпрацьовані прилади. Тоді кожному органу самоврядування легше було б створити пункти прийому і щось робити", - переймається заступниця начальника управління екології.

Екологи Хмельницького навіть замовили два десятки контейнерів з холоднокатаної сталі, як того вимагають норми, для збору небезпечних лампочок. "Думали, що розробимо програму і поставимо в ЖЕКах наших, думали будемо раз чи два на місяць приймати небезпечні відходи від населення. Мали дати потужну інформацію на всіх ЗМІ і вже домовились з магазинами, де продають лампочки. Спочатку всі погодились, але потім виявилось, що для цього повинна бути також ліцензія, і відмовились", - продовжує Інна Куцка.

Виявилось також, що зберігати такі лампи і магазини, і ЖЕКи не можуть. Вихід один - повинні бути пересувні пункти. "Якщо ми не можемо закласти людям в тарифи, ми не можемо зобов'язати виробника приймати лампи, мусимо витрачати кошти з міського бюджету, - бідкається Куцка. - Ми поспілкувались з Черкасами, як вони це роблять. В 2014 році уклали угоду з МЧСниками. Була їхня машина, їхні склади, працівники - так в нас працювали пересувні пункти прийому небезпечних відпрацьованих ламп".

Потім із складів МЧСники відвозили в організацію, де відбувалась часткова утилізація. "Ми з міського бюджету заплатили за роботу пересувних пунктів плюс за утилізацію цих відходів", - підсумовує чиновниця. - Одною з умов з нашого боку було, щоб фірма, що забирає такі відходи показала, де вони зберігають їх, щоб ми були впевнені, що "фірмачі" не викинуть лампи десь у полі".

Цього року в бюджеті міста закладено 50 тис на роботу таких мобільних пунктів.
Екологи планували мінімум три рази на рік проводити такі акції по збору небезпечних відходів, але вже два рази хтось несвідомий підкладав "свиню".

Гроші спливають, і вже не залишається тої суми на мобільні пункти. Можливості здати люмінесцентні лампочки чи батарейки на утилізацію в Хмельницькому для пересічних громадян поки немає. А згідно з чинним законодавством, за недотримання вимог щодо поводження з відходами на фізичних осіб накладаються штрафи у розмірі від 340 до 1360 грн, а на посадових осіб і громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від 850 до 1700 грн.

От і виходить такий парадокс – купити лампу можна. Але зберігати її після відпрацювання ресурсу доведеться довічно.