Медики готові, люди – ні: Як суспільство пригальмовує розвиток трансплантології на Хмельниччині (ІНТЕРВ'Ю)

Цьогоріч у березні у Київському міському центрі нефрології та діалізу вперше в Україні провели трансплантацію нирки. За оцінками фахівців, Україна потребує близько 5 тисяч операцій з пересадки органів на рік. Загалом для реалізації в Україні проекту трансплантації у державному бюджеті на 2021 рік заклали 502 млн гривень. Сама ж повноцінно функціонуюча система трансплантології, як заявляв 2020 року тодішній міністр охорони здоров'я Максим Степанов, має запрацювати з 2023 року.

У Хмельницькій обласній лікарні мають усе необхідне обладнання, і лабораторні устаткування, і підготовлений медперсонал. Тут готові провести перші пересадки органів. Починати планують з нирок. Саме про це і про проблеми цієї галузі в Україні журналістам Depo.Хмельницький розповів голова групи експертів з трансплантології Хмельниччини Олексій Підмурняк.

Пересадка нирки – це, насамперед, "задоволення" не з дешевих. Що пропонують у вашій клініці?

– Національна служба здоров'я визначила чітку вартість пересадки – 800 тисяч гривень. Одразу скажу: ці гроші приходять на лікарню для усього необхідного – аналізів, ліків, реабілітації та розхідних матеріалів, проведення операції та лаборатого контролю, для підготовки донорів і реціпієнтів до пересадки.  Держава виділяє кошти і на лікування після пересадки. Пацієнти нічого не платять.

Донорство буває різних видів, в чому різниця?

– Так, є прижиттєве донорство і посмертне донорство. Перший варіант здебільшого використовується серед родичів, коли беруть один із двох здорових органів та пересаджують хворому. У нас навіть є спеціальна палата для спільного перебування при пересадці нирки. Національна служба здоров'я України розширила перелік осіб, які є близькими родичами, – до нього включили двоюрідних братів і сестер, дядьків, тіток, племінників, що розширює коло осіб для таких операцій. 

Посмертне ж – коли медики константують незворотну смерть головного мозку, і тоді орган пересаджується хворому, що потребує пересадки. Зовсім випадкова людина, аналізи якої сумісні з реципієнтом, може стати донором. Медикам при тому необхідно визначити, чи приживеться "чужий" орган, та скільки він зможе "послужити" пацієнту після трансплантації.

Якщо лікарі констатують смерть мозку, та вирішать, що органи придатні для донорства, вони можуть сконтактувати з трансплант-координатором, який питатиме дозволу у родини.

Хто вони – трансплант-координатори?

– Від початку 2021 року в "Єдиній інформаційній системі з питань трансплантації" вже зареєстровано більше ніж пів сотні трансплант-координаторів. Є вони й у Хмельницькому. Ці фахівці з сімейними лікарями та фахівцями опорних медзакладів виявляють потенційного донора та організовують проведення необхідних досліджень. Крім того, трансплант-координатори встановлюють наявність у потенційного донора прижиттєво наданої згоди (або незгоди) на вилучення анатомічних матеріалів після визначення незворотної смерті. В їхні обов'язки входить і спілкування з родичами померлих осіб, які можуть бути потенційними донорами. Саме вони отримують згоду на донорство від законних представників померлої людини та організовують проведення досліджень, дані про які необхідні для визначення пари "донор–реципієнт" тощо.

У нас є способи ще за життя погодитися на таку процедуру – повідомити сімейного лікаря, чи одразу трансплант-координатора. Можна залишити відповідну заяву й у застосунку "Дія".

Так у чому ж проблема, якщо все так просто?

– Просто і без проблем з боку медиків. На жаль, наше суспільство лише починає усвідомлювати важливість донорства посмертного. Люди повинні усвідомити, що померла людина може врятувати життя іншим. Консиліум лікарів констатує смерть мозку. Це стан, коли органи людини ще функціонують, а мозок — уже ні. Якщо донор перебуває в іншій лікарні чи навіть в іншій області, орган пацієнту доставляють навіть авіацією. Одна людина після смерті може врятувати до восьми життів. Часто з якихось міркувань, чи то релігійних, чи особистих, родичі не погоджуються на таке.

Для розвитку трансплантології в Україні необхідна також правильно побудована інфраструктура. Інфраструктура включає центри трансплантації, лікарів-трансплантологів, відділи реанімації, наявність відповідних ліків. 

З чого плануєте стартувати?

– Насправді, ми – з медичного боку – готові фатично повністю. Наші трансплантологи брали участь в операціях у Львівській та Київських клініках. Окрім того, є домовленості з провідними досвіченими українськими спеціалістами: це фахівці інституту ім. Шалімова та лікарні швидкої допомоги Львова. Ми їх запрошуємо на консультації та самі оперативні втручання. Вони приїзджають своїми бригадами, і під їхнім контролем відбуваються перші операції. Розвиток медицини дає можливість таким чином повернути людям активне соціальне життя.