Геніальна і болюча: У Хмельницькому стартував Міжнародний проект "Ідентифікація"

Троє славетних українських художників презентували на полотні своє бачення місця людини у просторі та часі

Виставкова зала Хмельницького обласного художнього музею цього разу зібрала чилао гостей, адже Міжнародний мистецький проект "Ідентифікація" розпочав виставковий старт саме звідси. Три талановиті митці - народні художники України, академіки НАМУ, Любомир Медвідь зі Львова, Анатолій Мельник з Києва та Михайло Туровський з Нью-Йорку, подарували світові тремтливу експресію буття людини.

Ідентифікація сама по собі є тривалим і складним процесом дослідження і пізнання істини. Ситуація ще більш ускладняються в проекції на людське суспільство, чи навпаки -  людини на суспільство. Художники ж намагаються образно продемонструвати глядачам ту ідентифікацію, що закладена при народженні; визначити самтожність, зазирнути в глибину генетичного чи, навіть, християнського менталітету. Адже найскладніший шлях – до ідентифікації самого себе, шлях до щирої самості, внутрішньої єдності й гармонії зі світом та власним "я".

Саме цей процес людської ідентифікації у просторі і часі досліджують у своїй творчості учасники проекту. При цьому кожний робить це у свій спосіб, під певним кутом, використовуючи відповідний ракурс, демонструючи тим самим різні аспекти одного явища.

Поштовхом до антропософських мистецьких розвідок Любомира Медвідя, за його словами, стала в свій час відома євангельська притча про Блудного Сина. Опрацьовуючи різні варіанти та виконуючи все нові інтерпретації цього мотиву, художник створив багаторівневу авторську міфологію. Її головний герой - Блудний Син "втілює певну модель поведінки, модель ставлення до життя, до світу, до самого себе, сформовану віками матрицю не лише особи, а й доби".

"Кожен з нас потроху є Блудним Сином, і моя версія, хоч і невесела, - якщо ми як християни не повернемося до первозданних свої витоків, до віри, то нас чекає невеселе майбутнє. Я б сказав: воно нас не чекає," - розповідає про свої твори, узагальнюючи їх глябинний сенс, Любомир Медвідь.

Оптимістичніше, хоча й не без суму про самоідентифікацію українців говорить й ідейний натхненник проекту Анатолій Мельник. Власне за його ініціативи експозиція відкрилася насамперед у Хмельницькому. Свого часу, будучи тоді засновником ХОХМ Анатолій Мельник, створював, як він каже, оазу мистецтва на Поділлі. Можливо, й десь ще тоді (вдається сам художник до гри слів, а не лише фарб) були його спроби першої ідентифікації та по-діл. По-діл поривів однієї душі на красиве і корисне, по-діл народу на було і буде, на по-діл свідомості й інтуїції.

Творчі пошуки Анатолія Мельника апелюють до свого роду ікони українства, легендарного персонажу національної культури козака Мамая, що, за думкою дослідників, уособлює "викристалізовану віками думу народу про свою сутність". Саме з цієї "точки відліку", художник придивляється до його нинішніх нащадків, так званих "мамайчуків". Динамічно-образні людські характери і типи викристалізовують риси національного характеру, досить часто постаючи в сучасних реаліях.

Можливо, найсвітлішою, правда, не на полотнах, а в житті є ідентийікація третього митця проекту, емігранта Михайла Туровського. Певного шарму його візиту з Нью-Йорку до Хмельницького й додав 86 День народження, з яким художника вітали просто під час виставки.

Він, вважає особисто себе дуже щасливою людиною, адже незважаючи на своєрідне декаденство, зумів все життя займатися улюбленою справою. Тривалий час він не мав з того ніякого прибутку, і - ще один подарунок долі: дружина, яка не дала себе втратити, закинути талант і покликання. Визнання прийшло згодом у Європі, та всю свою творчість Митець присвячує Україні, так чи інакше ідентифікувавши себе з нею, як єдине ціле.

Для Михайла Туровського осягнення людської реальності відбувається через тіло людини: тіло жінки, чоловіка, дитини, "через його життя і його страх перед припиненням життя". Смертне та безсмертне химерно переплітаються, ведуть свій безперервний, визначальний для драматургії образів, діалог. Обмежуючи свої сюжети до найпростішого мотиву, прибираючи "надлишкову візуальну інформацію, митець культивує свого роду "мінімалізм у характеристиці зовнішнього заради акцентування на внутрішньому. Не на побутовому, а на буттєвому. Оголюється головне: екзистенційний аспект життя".

За словами ж директорки музею Ольги Долінської,  працівники музею визначили для себе чи не найголовнішою - виствкову діяльність. "Ідентифікація" - це твори всесвітньовідомих митців, які є знаковими фігурами в українському мистецтві. 

"Художники на своїх полотнах аж ніяк не вирішують для глядачів проблему самоідентифікації, не нав'язують своїми образами висновків, а просто допомогають замислитися і відшукати для себе підказки, - каже Ольга Долінська. - Художники самі достеменно не завершили ще цей шлях, інтерпретуючи щодень на чергову картину чи образ."

Більше 120 робіт, виконаних у різних техніках та стилях, розмірах і кольорах - можна побачити впродовж наступних трьох тижнів у трьох залах музею. Варто не лише подивитися, певне, а й спробувати знайти, бодай часточку власної ідентифікації, хоча тут вона - тривожно-болюча, разом з тим і правдива.

 

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Хмельницький