30 років улюбленій справі: Майстриня з Шепетівщини гаптує рушники (ФОТО)

У мальов­ни­чо­му се­лі Кор­чи­ку, що на Ше­пе­тів­щи­ні, жи­ве жін­ка з зо­ло­ти­ми ру­ка­ми - Те­тя­на Дем­чук, яка по­над 30 ро­ків зай­ма­єть­ся ви­шив­кою хрес­ти­ком, передає Depo.Хмельницький за посиланням на "ДеньЗаДнем".

Як­би зіб­ра­ти всі ро­бо­ти ра­зом, то мож­на бу­ло б за­пов­ни­ти не од­ну вис­тавко­ву за­лу.

Пе­рес­ту­пив­ши по­ріг бу­дин­ку, пот­рапля­єш ні­би в га­ле­рею. Нав­кру­ги розві­ше­ні руш­ни­ки, роз­кла­де­ні по­душ­ки, сер­ветки, ска­тер­ти­ни, а на сті­нах - іко­ни. Па­ні Те­тя­на до­дає яс­кра­ві бар­ви, щоб ви­шив­ка ста­ла "живою" та за­майорі­ла фар­ба­ми, ви­ко­рис­то­ву­ючи різ­ні кольори та від­тінки. Для сво­го за­хоп­лення не шко­дує ні ча­су, ні кош­тів.

Те­тя­на роз­по­ча­ла ви­ши­ва­ти у двад­цять ро­ків, ко­ли прий­шла у не­віс­тки. Ви­ши­ва­ла но­ча­ми ра­зом зі сво­єю свек­ру­хою Оль­гою Пет­рівною, якій неза­ба­ром ви­пов­нить­ся 80. За­раз дві жін­ки в спіль­ній ко­лек­ції ма­ють понад двіс­ті ви­ши­ва­нок.

Оль­га Пет­рівна гол­ку до рук взя­ла ще у дру­го­му кла­сі й ли­ше не­що­дав­но об­ли­ши­ла гап­ту­ва­ти глад­дю.

"За­раз вже ро­ки не ті, ру­ки бо­лять. Ко­лись я пра­цю­ва­ла в мед­пун­кті са­ні­тар­кою, ще бра­ла нор­ми у кол­госпі , а у ве­чір­ній час ви­ши­ва­ла", - розповідає майстриня.

Поп­ри те, що ро­бо­ти бу­ло ба­га­то, зна­хо­ди­ли час і для улюб­ле­но­го заняття - ви­ши­ва­ли до 2-3-ої го­ди­ни но­чі. А про­ки­да­ти­ся пот­рібно бу­ло о 4-5-ій го­ди­ні, бо три­ма­ли ще й ве­ли­ке гос­по­дарс­тво. За­раз у жінки во­но теж не­ма­ле: має двох ко­ней, ко­ро­ву, трьох сви­ней, ку­рей, об­робля­ють один гек­тар го­ро­ду, ще й на ро­бо­ту всти­гає.

"Те, що всі го­во­рять про брак ча­су - неп­равда. Хто не хо­че - той і ча­су не має. Зви­чай­но, ви­ши­ва­ти ду­же важ­ко: й ру­ки бо­лять, й го­ло­ва весь час наг­ну­та. Ко­ли є ба­жан­ня тво­ри­ти - не звер­та­єш ні що ува­гу, не в си­лах по­ки­ну­ти. Це сво­єрід­на те­ра­пія від усіх хво­роб", - пе­ре­ко­на­на Те­тя­на.

У твор­чо­му до­роб­ку па­ні Те­тя­ни близь­ко 100 ви­ро­бів. З них - по­над 40 руш­ни­ків. Свої вит­во­ри во­на да­рує ді­тям, хре­ще­ни­кам, ро­ди­ні.

Ра­ні­ше гап­ту­ва­ла зде­біль­шо­го різ­ні кві­ти. Про­те з на­род­женням ону­ків у її ко­лек­ції з'яви­ли­ся ди­тя­чі мо­ти­ви - муль­тяш­ні со­бач­ки, ко­ни­ки, бі­лоч­ки, ко­ти­ки.

Ма­ючи та­кий та­лант, як у па­ні Те­тя­ни, мож­на бу­ло б за­роб­ля­ти чи­ма­лі кош­ти, ад­же ви­ро­би руч­ної ро­бо­ти кош­ту­ють не­де­ше­во, про­те, май­стри­ня цього не праг­не.

"Це - моя пра­ця, і я хо­чу, аби во­на б за­ли­ша­ла­ся в ме­не. Бо є та­кі лю­ди, які сьогод­ні куп­лять, а зав­тра ви­ки­нуть", - до­дає на за­вер­шення па­ні Тетя­на.

Нагадаємо, що лялька-мотанка тернопільської майстрині стала кращою на виставці в Канаді.