Тендітні й мужні: Кілька історій про хмельницьких красунь у погонах

Напередодні свята весни й краси Depo.Хмельницький вирішив розповісти про відважних панянок, котрі присвятили своє життя нелегким та не зовсім "жіночим" професіям, та на власному прикладі доводять, що гарна жінка може поєднати в собі ніжність, жіночність та справжню стійкість і відвагу. Сьогодні розповімо про представниць прекрасної половини людства, що вирішили пов'язати долі із службою в лавах Нацполіції  та Національної гвардії України.

Капітан поліції Олена Гарбарець

Її ще позаочі називають "Хмельницька солдат Джейн". Ця тендітна красива жінка обіймає посаду заступника командира роти поліції особливого призначення Головного управління Нацполіції в Хмельницькій області. Капітан поліції Олена Гарбарець — чемпіонка світу з самбо, срібна призерка чемпіонату Європи та бронзова призерка чемпіонату світу з дзюдо серед поліцейських, майстер спорту міжнародного класу.

Олена уважний і вимогливий тренер та любляча дружина і мати. Любов до не зовсім жіночої професії перейняла від батька, теж у минулому правоохоронця. Тай у особистому житті доля звела її із полісменом - чоловік Олени Віталій Гарбарець очолює один із оперативних підрозділів ГУНП в Хмельницькій області. Пара виховує двох синів, які, природньо, з раннього віку теж займаються спортом. Тренує їх мама, адже у своєму щільному графіку Олена знаходить ще й час на тренування дітей.

Капітан поліції Валентина Грошко

Начальник сектору відбору поліції Хмельниччини Валентина Грошко також є непересічною представницею прекрасної половини поліції Хмельниччини. Дівчина очолює підрозділ, який є одночасно фільтраційний пунктом і "вхідною брамою" на службу в поліції Хмельницької області, адже саме у сектор відбору надходять усі заяви кандидатів на службу до поліції. Зізнається – робота вкрай відповідальна, адже підрозділ проводить оцінку кожного потенційного правоохоронця. 

Валентина потрапила до поліції не випадково – з дитинства мала приклад свого діда, Дмитра Марценюка, що все життя прослужив у Віньковецькому відділку поліції. Онучка, правда, не застала дідуся в живих, утім  "правоохоронні" гени взяли своє, бо троє його онуків — Валентина і двоє її двоюрідних братів — вступили до Харківського національного університету внутрішніх справ. Після закінчення навчання Валентина Грошко повернулася у Віньківці, де працювала на посадах оперуповноваженого, а також в превентивному блоці по роботі з громадськими формуваннями. Дівчина несла службу і в Збройних Силах України, де теж працювала з особовим складом. 

Майор поліції Вікторія Іванюк

Донька, що перейняла професію матері – Вікторія Іванюк ще з дитинства знала: буде правоохоронцем, адже її мама все життя прослужила в міліції. Дівчинка часто проводила час на роботі в матері і це не могло не залишити слід – зараз Вікторія Іванюк працює на посаді старшого інспектора спецроти "Богдан", що є кістяком зведених загонів, які постійно їздять у відрядження в зону проведення Операції Об’єднаних Сил.

Ця тендітна жінка й сама відбула на Сході декілька ротацій. Колеги кажуть – під час служби у спецпідрозділі Вікторія завдяки своїй організованості і професіоналізму швидко завоювала авторитет у чоловічому колективі. Тож зараз, коли керівництво роти відбуває у відрядження, Вікторія Іванюк часто залишається в.о. командира роти. Бійці завжди слухають її і виконують усі розпорядження без зайвих слів.

Після закінчення Національній академії внутрішніх справ Вікторія працювала в Юридичному ліцеї ім. Я. Кондратьєва в Києві. А коли вийшла заміж за хмельничанина, переїхала на батьківщину чоловіка і почала працювати в кадрових підрозділах, а з початком АТО перевелась до спецроти "Богдан". Напружена і геть не жіноча професія не заважає Вікторії бути прекрасною матір'ю – у родині підростає 13-річний син. Родина поліцейської любить мандрувати і займатися спортом. 

Не лише у поліції служать прекрасні подолянки, є чимало красунь і серед бійців- нацгвардійців. 

Молодший сержант Валентина Ніжник

Красива жінка, професіонал своєї справи, командир третього відділення першого взводу першої стрілецької роти молодший сержант НГУ Валентина Ніжник – одна з небагатьох жінок, що служать у бойових підрозділах, а тим паче – жінок-командирів, їх у військовій частині 3053 всього двоє. 

Валентина прийшла у Нацгвардію "з цивільних" понад два роки тому. Спочатку думала, що тимчасово, а вийшло, що військова справа стала справою її життя. За освітою жінка філолог, викладач англійської мови та літератури. Після закінчення університету три роки працювала в одній з сільських шкіл Славутського району на Хмельниччині. Вийшла заміж і переїхала з чоловіком до обласного центру, де народилися два наших синочки. Після закінчення декретної відпустки постало питання повернення на попереднє місце роботи – в село, викладати англійську мову. Це було проблематично, бо сім’я – чоловік і двоє малих дітей - в обласному центрі. Тоді Валентина стала роздумувати над працевлаштуванням у Хмельницькому. "Мій брат Олександр, що служить інструктором у військовій частині 3053, запропонував спробувати себе як військову, тобто поступити на службу за контрактом у його частину. Спочатку така думка видалася мені досить екстремальною,  а потім – все вийшло", - зізнається військова.

Чоловік Валентини служить у поліції, що, як відомо,в багатьох напрямках співпрацює з Нацгвардією, виконує подібні завдання у деяких напрямках. Тож куди іде служити, точно знала і добре уявляла. На початку прийшла у стрілецьку роту звичайним солдатом, як і інші в підрозділі займалася перевезенням спецконтингенту та несла службу з охорони судів. А вже на якомусь етапі зрозуміла, що прагне більшого та вирішила навчатися на сержанта у Навчальний центр Нацгвардії, що в Золочеві. Звідти повернулася молодшим сержантом і одразу прийняла командування відділенням однієї зі стрілецьких рот військової частини.

"На службі молодший сержант Ніжник – компетентний та вимогливий, як до себе, так і до інших,командир, вдома – ніжна дружина й турботлива мама, жінка, що знаходить відпочинок та втіху у суто жіночих заняттях – рукоділлі, а особливо – українській вишивці хрестиком", - кажуть про Валентину нацгвардійці.

Старший кухар солдатської їдальні старший солдат Тетяна Романова

Були часи, коли старший солдат Тетяна Романова готувала для військових не лише на затишній кухні рідної військової частини. У 2016-му довелося протягом кількох місяців робити це в дещо інших умовах: на Сході країни, в зоні АТО.

Тетяна розповідає: було нелегко, готувала на розведеному багатті, у польовій кухні. Про жодні зручності чи якісь більш-менш пристосовані умови говорити не доводилося – не до того було. "Поїхала тоді у складі свого батальйону, прийнявши все, як є: потрібно було їхати і робити, що маєш робити. Кожен мав своє завдання, моїм було - готувати і дбати про те, щоб воїни були вчасно нагодовані якісною і смачною їжею".

Налаштування, каже, було "бойове": знала, що усім нелегко, а конкретно вона відповідає саме за цю ділянку роботи, яка також є важливою і намагалася виконати її якнайкраще.

До слова, робота у солдатській їдальні не звільняє старшого кухаря, як і всіх решту, хто несе службу за різними напрямками, від суто військових обов’язків – стрільб, тренувань, занять з фізичної та тактичної підготовки і багато чого іншого, що включає в себе поняття бойової готовності.

З усім перерахованим старший солдат Тетяна Романова справляється на відмінно. Як і з іншими своїми ролями, що їх має кожна жінка-військовослужбовець – ролі дружини, матері і просто чарівної і ніжної жінки.

Старший солдат Марина Томусяк та старший солдат Ірина Баштирєва

Діловод речової служби військової частини 3053 старший солдат Марина Томусяк та діловод продовольчої служби старший солдат Ірина Баштирєва несуть службу в лавах Національної гвардії.

Саме завдяки їхній щоденній службі та пропіткій праці військовослужбовці строкової і контрактної служби безперебійно забезпечуються якісним харчуванням та обмундируванням. Адже саме служба тилу, де трудяться справжні фахівці, які вкладають усі свої знання та досвід у діяльність, що на перший погляд непримітна та скромна, забезпечує добробут тих, хто щодня виходить на виконання службово-бойових завдань.