Погляд з дрона: Хмельницький - місто Богдана

Відео-фільм з безпілотника створено в рамках соціального проекту UKRAINE by DRONE з ціллю популяризації Українських міст, пам'яток культури та спадщини серед власного населення та закордоном, передає Depo.Хмельницький.

Хмельницький веде свій родовід від невеличкого поселення Плоскирів або Плоскирівці. Назва міста походить від назви річки Плоскої, в місці впадіння якої до Південного Бугу виникло стародавнє поселення. Перша документальна згадка про Плоскирів відноситься до першої половини XV століття. Польський король Владислав ІІ Ягайло в 1431 році надає вірній шляхті привілеї на подільські володіння. Серед населених пунктів, що згадуються у документах королівської канцелярії від того року, знаходимо поселення сільського типу (villa) під назвою Ploskirоwcze (Плоскирівці) та відповідний до цього запис: 10 лютого 1431 р. у місті Сопоті король Владислав ІІ Ягайло записує Янові Чанстуловському 100 гривень на володіння "селами Голисин та Плоскирівці на річці Бог у Летичівському повіті Подільської землі".

В роки королювання (1434-1444 рр.) Владислава ІІІ нова згадка – підтверджується право на володіння поселенням, яке вже названо як Ploskirоw – Плоскирів. У 1578 році польський король Стефан Баторій надав Плоскирову статус містечка. З 1665 року до кінця XVIII століття містечком володіла родина польських магнатів Замойських, родинний герб яких (три перехрещені стріли на гербовому щиті) став основою герба Проскурова та сучасного Хмельницького.

Після загарбання Поділля Російською імперією, 5 липня 1795 р. імператорським указом була утворена Подільська губернія. Один із повітів губернії став називатися Проскурівським, а його центром стає місто Проскурів. Саме в цьому імператорському указі вперше зустрічається назва "Проскурів". На початку ХІХ ст. у Проскурові проживало близько 2 тисяч чоловік. У 1822 році місто винищила страшна пожежа. Новий план забудови Проскурова затвердив імператор Олександр І у 1824 році. У 1837 році на місці згорілої церкви виріс новий собор – Церква Різдва Богородиці. Нині це найстаріша будівля із тих, що збереглися у місті.

Прокладення у 1870 році залізничної колії через місто стало стимулом для бурхливого промислового розвитку Проскурова. У 1889 році побудовано тютюнову фабрику. У 1891 році став до ладу цукровий завод купця С. Маранця, у 1898 році – чавуноливарний завод Б. Ашкіназі, у 1899 році – цегельний завод Ш. Гальперіна, у 1901 році – пивоварний завод Л. Кляве. У 1892 році у місті відкрито перший театр (нині – Міський будинок культури). У 1904 році – відкрито Олексіївське реальне училище (нині – приміщення міської ради). Станом на 1897 рік населення міста становило 22915 мешканців (із них православних – 29,8%, католиків – 30,1%, іудеїв – 39,5%).

З утворенням 22 вересня 1937 року Кам'янець-Подільської області Проскурів опинився у її географічному центрі. Це обумовило перенесення у березні 1941 року в Проскурів адміністративного центру області. Під час Другої світової війни в окупованому Проскурові розгорнула боротьбу проти гітлерівських загарбників Проскурівська окружна підпільно-партизанська організація, члени якої зробили вагомий внесок у справу Перемоги. 25 березня 1944 року військами І Українського фронту в ході Проскурівсько-Чернівецької операції місто було визволене від фашистських загарбників.

У січні 1954 року Кам'янець-Подільська область була перейменована у Хмельницьку, а Проскурів - у місто Хмельницький, чим було вшановано пам'ять видатного державного та військового діяча України гетьмана Богдана Хмельницького.