Завжди в строю: Як прикордонник з Хмельниччини з протезом повернувся в АТО

В неповних 23 роки прикордонник Максим попросився на східні рубежі держави.

Під час навчання в Славутському обласному спеціалізованому ліцеї-інтернаті юнак ще не відчував свого справжнього покликання. Він вирішив стати прикордонником після призову на службу. Відтоді його доля кардинально помінялася - у 2013 році він вступив до Національної академії Державної прикордонної служби імені Богдана Хмельницького.

У липні 2014 року, в числі перших хлопчина добровольцем відбув у зону АТО для виконання бойових завдань. За місяць увесь його загін відправили у Новоазовськ. У складі мобільної групи Максим Схаб'юк контролював кордон між Новоазовськом та Маріуполем.

Та перше вересня змінило його досвід, світогляд і саму долю. Тоді хлопці отримали наказ від начальника мобільної застави виїхати на перехрестя доріг біля селища Саханка для вивчення оперативної обстановки. Прибувши до місця призначення і не доїжджаючи до перехрестя метрів 50, загін потрапив у засідку.

Всі подальші дії Максим згадує з неприхованим болем: "На перехрестя виїхала броньована техніка БМП та БТР з російським прапором. Як тільки почувся перший постріл з БМП, ми відкрили вогонь з РПГ-26. Ворожа БМП відкрила вогонь по нашій машині і вона вибухнула, а мене вибуховою хвилею відкинуло назад. Піднявши голову, я побачив мертвого товариша – майора, який горів. Ми з водієм продовжили стрільбу, і тоді по нас почали стріляти снарядами. Коли біля водія вибухнув снаряд, той втратив свідомість. Я став на коліна, щоб надати допомогу непритомному товаришу, однак по мені пройшла черга з КПВТ, і я, не відчуваючи руку, упав на землю. Далі стався вибух, у результаті якого я отримав важке поранення в щелепу".

З великокаліберного кулемета Максим отримав важкі поранення. Йому відірвало частину руки та половину щелепи, вибило зуби, але він залишився живим. Прийшовши до тями, прикордонник продовжував відстрілюватись. З важким пораненням бійця евакуювали в реанімаційне відділення Дніпропетровської міської лікарні імені Мечникова. Там провели велику кількість операцій, у тому числі і протезування суглобу ліктя.

У жовтні 2014 року старшину Максима Схаб'юка згідно Указу Президента України нагородили орденом "За мужність" III ступеня. Та через місяць хлопець повернувся на службу в Іллічівськ. Продовжив службу з протезом, не нарікаючи ні на що.

Наступного року чекало на хлопця нове випробування - лікування у військовому шпиталі армій США у Brook Army Millitary Medical Center в місті Сан Антоніо, штат Техас. Та й там він не заспокоювався. Максим стає активним учасником конференцій та програм реабілітації військових у цьому ж шпиталі.

У жовтні 2015 року від Міністра оборони України генерала армії України Степана Полторака старшина Схаб'юк отримав орден "Знак Пошани".

Тоді, вручаючи прикордоннику заслужений сертифікат та цінний подарунок, ректор академії генерал-майор Олег Шинкарук відмітив, що високий бойовий дух і патріотизм, виявлений військовослужбовцем під час виконання бойових завдань у зоні АТО, є прикладом для пошани та наслідування. Не знав генерал, що у липні 2016 року Максим, після повернення в Україну, подальшу службу продовжить в Національній академії.

Днями, за значний особистий внесок у справу охорони держкордону України, взірцевість та сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, досягнення високих показників у оперативно-службовій діяльності, дисципліні та навчанні наказом Адміністрації Держприкордонслужби його ім'я занесли на Дошку пошани прикордонного відомства.

На стройовому плацу Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького вшанували старшину Максима Схаб'юка, який гідно ніс службу в АТО і сьогодні продовжує залишатися справжнім чоловіком, передаючи, здобуті ціною болю та здоров'я, досвід та вміння курсантам.

Сьогодні Максиму лише 25 років, але його життя вартує гідного наслідування і є взірцем для курсантів-прикордонників.