Археологічний жарт: Як замість каналізації на Хмельниччині відкопали стародавнє місто

Нині "легальні" археологи копають вкрай мало. Причина - традиційна для сучасної України: нема грошей. Тому переважна більшість наявних розкопок мають охоронний статус, їх ведуть коштом забудовників у місцях, де під будову відводять ділянки з культурним шаром.

Бува, що на розкопки дає кошти місцева влада. Але це швидше виняток, ніж правило, бо такі витрати нічим не "відіб'єш", бюджет по цій статті не "попиляєш".

Недавні археологічні дослідження в Городку, що на Хмельниччині, належать саме до останнього, рідкісного випадку.

Все почалось у травні, коли випадкові землекопи випадково натрапили на багатющий культурний шар. "Історія до певної міри анекдотична, - розповідає методист з охорони пам'яток історії та культури міста Ігор Олійник. - У центрі поблизу однієї крамнички затіяли копати під каналізаційний стік септичну яму. Заклали колодязь. Невеличкий, менше метра у діаметрі, глибиною - у два. Ця яма "сіла" на смітник корчми XVII століття. На поверхню "полізли" уламки гутного скляного посуду, кераміки, кістки свійських тварин та птиці. Це типовий сміттєвий набір для такого об'єкту."

А найбажанішою знахідкою для науковців є саме смітники та звалища – вони дають як велику кількість артефактів, так і максимум інформації про побут давніх часів. На щастя, викопані тоді уламки мали винятково музейну та наукову цінність - колекціонери ж бо воліють цілих предметів, а не фрагментів. Тож усе знайдене полетіло у відвал.

"Про знахідку ми дізналися випадково, - каже начальник відділу культури Городоцької РДА Олег Федоров. - Одразу прийшли перевірити. Результат приголомшив - за якісь півгодини з відвалу викопали майже два десятки великих фрагментів скляного посуду другої половини XVII століття, мідне дзеркальце, три мідні монети XVII-XVIII століть, майже цілу керамічну люльку та безліч фрагментів кераміки того ж часу. Все це знайшли в шарі площею, меншою за квадратний метр та, як розповів землекоп, товщиною максимум у 40 см. За археологічними мірками, це був дуже багатий шар.

Виникла ідея розкопати таке цікаве місце. Тим більше, що цього року Городок відзначає свій 655-річний ювілей, був би "подарунок на свято". Як розповідає місцевий краєзнавець Дмитро Полюхович, міська влада підтримала ініціативу краєзнавців і пам'яткоохоронців. Що є неменш унікальним, аніж самі знахідки.

"За повсякденними справами ми якось забуваємо про вічне, - каже міський голова Василь Підлісний. - Взяти ту ж історію нашого міста. Про все, що старіше середини позаминулого століття - лише найзагальніші відомості. Наприклад, відомо хто були власники Городка, знаємо, що тут побував зі своїм військом Богдан Хмельницький. Але як жили люди, де, наприклад, стояли міські укріплення, навіть де було давнє ядро міста, - тільки здогадки. За всю історію Городка жодних спеціальних досліджень ніхто не проводив. Тож ми вирішили взятися за цю справу."

В містечку сподіваються, що розкопки допоможуть ліквідувати цю історичну прогалину.

Для початку вирішили обмежитися розвідкою - трьома квадратами розміром 2х2 метри. Повномасштабні, на сотні квадратних метрів, дослідження для райцентрівського бюджету - сума завелика. До того ж, у будь-якому разі великим розкопкам має передувати саме розвідка.

Крім гіпотетичної корчми дослідили ще один, відомий від 1980-х років, об'єкт під робочою назвою "люлькова майстерня". Колись тут проводили земляні роботи та випадково відкопали майже сотню невживаних люльок, що мали більші чи менші вади. На цій підставі краєзнавці висунули припущення, що то був брак люлькового виробництва, утилізований з розташованої десь поруч майстерні.

Науковці Державного підприємства "Науково-дослідний центр "Охоронна археологічна служба України" Інституту археології НАН України" розпочали роботу 4 вересня. Первісна гіпотеза про те, що знайдено корчму другої половини XVII ст, незабаром знайшла певні підтвердження.

"Версія з корчмою виявилася досить вірогідною, - каже керівник експедиції кандидат історичних наук Павло Нечитайло. - Будівля була розташована на краю старої ринкової площі, що характерно для таких закладів. Знову ж - велика кількість скла: штофи, келихи, кубки, чарки, стопки, ручки від кухлів. Більше скла нам траплялося хіба що в Полонному. Втім, визначення "корчма" щодо розкопаної споруди – можливе, але це лише припущення. Гарантовано ж можна сказати, що ця будівля проіснувала від другої половини XVII і до кінця XVIII століть, поки не була знищена."

"Вважається, що перша згадка про Городок датована 1362 роком. Відповідно, археологи сподівалися натрапити на артефакти хоча би XVI століття. Але в усіх випадках міські культурні шари закінчувалися щойно другою половиною XVII-го. Причому частина міста, де заклали розкопи, досі вважалася його історичним ядром," - розповідає Дмитро Полюхович.

Він же і припускає, що тут є класична ситуація "переїзду" поселення після завданих йому значних руйнувань. Подібне сталося, наприклад, у Збаражі. Будувати з "чистого аркуша" набагато простіше, ніж робити це на руїнах.

Можливо, що й Городок, який зазнав сильних руйнувань у часи Хмельниччини, теж почали відбудовувати трохи в стороні від руїн. Хронологічно це цілком збігається з результатами розкопок. Тож "колиску" міста ще доведеться пошукати.

Що ж до люлькової майстерні, то ситуація тут не прояснилася. За словами подільського археолога Петра Болтанюка, наразі занадто маленька площа розкопу і недостатня кількість матеріалу. Невелика майстерня цілком могла й бути. Але не виключений інший варіант.

"Тут ми розкопали крамничку, що існувала в XVII-XVIII століттях. Можна припустити, що тут торгували всілякими дрібницями, в тому числі й люльками. Останні, як і керамічні дитячі іграшки типу усім відомих свищиків, виробники продавали діжками, куди міг потрапити й брак. Крім того, дороги тоді були не дуже, а фіри - без ресор. Як щільно не вкладали крихкий товар - щось все одно билося. Відповідно "нульові" люльки можуть бути як відходами місцевого виробництва, так і боєм, що утворився при транспортуванні," - висловлює свої припущення Петро Болтанюк.

"Представники якої етнічної спільноти утримували у XVII-XVIII корчму, зрозуміло. Як цілком зрозуміла етнічна належність крамаря. Тим паче, що крамничка була посеред єврейського кварталу. Логічні висновки археологи підтвердили знахідками. Зокрема, кахлями, прикрашеними двоголовим орлом," - розповідає Дмитро Полюхович.

За його словами, на момент виготовлення кахлів ареал поширення що австрійських, що російських двоголових орлів лежав досить далеко від Городка (тут була Польща, її ж орел - одноголовий). А от єврейські двоголові орли тут "жили" здавна. А в юдейській традиції орел є символом Бога. Двоголовий - теж.

Хоча й в Україні всі керамічні люльки XVI-XIX століть традиційно називають "козацькими", та насправді козакам належали лише менше 1% знайдених люльок. Як пояснює Полюхович, більшість люльок - власність звичайних курців. Їх курили і козаки, і поляки, і селяни, і міщани, і купці.

"А вже як турки смалили! І саме від яничар прийшла до нас ця шкідлива звичка. Євреї, зауважимо в тютюнопалінні теж не пасли задніх. Не виключено, що в Городку відкопали першу, класичну єврейську "козацьку" люльку, - ділиться емоціями місцевий краєзнавець. - Цілком можна припустити, що якийсь заповзятливий умілець налагодив випуск "козацьких люльок" спеціально для євреїв-курців."

Археологам вдалося з'ясувати, що територію теперішнього Городка люди вподобали ще у сиву давнину. Зокрема, під час розкопок об'єкту "корчма" на двометровій глибині дослідники знайшли кам'яного нуклеуса та сліди обмазки трипільського житла.

На розкопі "крамничка-люльки", закладеному метрів за 100 від "корчми", виявили кілька фрагментів кераміки, що орієнтовно належать до чорноліської культури - а це самісінький початок залізної доби. Таким чином у підсумку розкопок значно помолодшав сучасний центр Городка та водночас зріс вік людських поселень на місці населеного пункту.

"Звісно, що ні "трипільці", ні "чорнолісці" до заснування сучасного містечка відношення не мають, але як штрих до історії його території це цікаво," - каже Дмитро Полюхович. Він же і розповідає про найближчі плани: "Вересневими розкопками дослідження історії Городка не закінчиться - "батьки міста" планують врешті розібратися зі знаменитими на все Поділля місцевими підземеллями."