Англієць Ангус Сміт знає звідки беруться "кислотні дощі"

Вперше цей термін був вжитий в 1872 році англійцем Ангусом Смітом, який вивчав ефекти смогу в Манчестері, повідомляє Depo.Хмельницький з посиланням на vokrugsveta.

Тодішні вчені не підтримали колегу і до теорії кислотних дощів поставилися скептично. Сьогодні ж в їхньому існуванні немає ніяких сумнівів.

Сучасна хімія вимірює кислотність розчинів в одиницях рН. Значення окремої такої одиниці, рівну 7, вважається нейтральним, більш високі відповідають лужному середовищі, більш низькі — кислою. Зміна значення рН на один пункт відповідає зміні кислотності в десять разів.

Розхожий вислів "кислотні дощі" позначає опади з показником рН менше, ніж 5,7. Виною таких змін — оксиди сірки і азоту, у промислових масштабах викидаються в атмосферу автомобілями, електростанціями, металургійними заводами.

У повітряному середовищі на частинках сульфатів і нітратів конденсуються молекули води, що утворюються хмарні крапельки, які при певних погодних умовах стають частиною дощових крапель або сніжинок.

Якщо концентрація сульфатів і нітратів в атмосфері велика, то дощ або сніг виходить значно закисленным.

Непрямим свідченням кислотності опадів може бути вимірювання рН в озерах і водоймищах — їх аномальна кислотність вже стійко позначається на флорі та фауні. Доведено, що в сотні озер Скандинавії з цієї причини зникла риба.

Крім того, "кисла вода" сприяє кращій розчинності в ній таких небезпечних металів, алюміній, кадмій, ртуть, свинець, ґрунтів і донних відкладень, а це веде до хвороб людей, які п'ють цю воду.

Рослини на суші також страждають від кислотних дощів, хоча ця проблема менш вивчена. Розміри шкоди, заподіяної ними, не піддаються точним вимірам, але навіть локальні дослідження дають цифру з дев'ятьма нулями.