Без обличчя, але з харизмою: Що хмельниччанин витворяє з папером (ФОТО)

Захолення лялькарством подарувала випадково донька, що отримала шкільне завдання із застосуванням пап'є-маше, повідомляє Хмельницький.depo.ua.

Домашнє завдання допомагати виконати донці Ганночці взявся тато. І з тих пір ніяк відірватися від творчого процесу не може. 

"В початковій школі був урок малювання, нам сказали прийти додому, зварити клейстери і обліпити тарілочку папером", - згадує дівчина. - "Пізніше помітила, що тато сідає на кухні сам і теж починає обклеювати тарілочки. Я допомагала йому, спочатку в нього були помилки в цьому. Підказувала що за чим треба робити".

Головними ж виробами майстра є ляльки. Їх у нього безліч. Особлива техніка виготовлення і оформлення створює враження чи то мідних, чи то дерев'яних, чи то глиняних виробів. Нізащо на перший погляд не повіриш, що то паперові речі. 

Тарілочки і вази, то був лиш старт. Тепер, у своїй більшості автор відображує людський світ і вважає його певним творчим аналогом фотографії. Та й кожна лялька, то цілий збірний образ нашої епохи, стилю життя, світобачення автора. Майже три сотні ляльок народилися з рук майстра.

"Куклу, точно не знаешь какой она получится. То есть она как бы сама себя делает, а я учавствую в этом. Но, то какой она становится, она становиться помимо моего желания, моей воли",- розповідає про свою творчість Олександр. - "Каждый художник видит мир свершившимся и передает его таким, каким он его видит. Каждый по-своему, каждый в своей технике".

Всі образи - вуличні перехожі, типажі побачені з-поміж людей, почуті з анекдотів чи підслухані в чергах.

Ще однією особливістю є безликість ляльок. Хто б там не був: вуличний музикант чи літературний герой, бабуся з сусіднього кварталу чи банкір, - у всіх них немає облич. 

Автор тому має своє пояснення, яке цілком сприймається як аксіома: "Ведь мы узнаем своих знакомых, близких не по выражению лица, а по походке, по образу, так как мы их видим: далеко метров за сто-сто пятьдесят, но мы знаем, что это наш знакомый".

Найбільше в колекції майстра музикантів. Вони у нього на різний смак і гатунок, навіть цілими ансамблями разом з танцівницями. Та й в житті Олександр захоплюється музиками, особливо вуличними. 

"Мне нравятся такие люди, которые делают, что хотят и при этом никого не обижают. Это вот и есть свобода.Они делают то, что любят и чем живут, при том никому не мешая. Даже наоборот, радуют прохожих, отвлекают их от забот или дарят настроение. Разве можно мечтать о большем"? - осяявшись якимось глибоким щастям говорить Олександр. 

Він переконаний, що творчість до грошей не має ніякого відношення.

"Техніка пап'є-маше сама виникла досить давно. Але Сашко, можливо, один із майстрів, або єдиний на Хмельниччині, хто працює так досконало в цій техніці. Враховуючи те, що він ніде не навчався цьому",- резюмує творчість майстра мистецтвознавець Хмельницького обласного художнього музею Маргарита Королевська.

А до захоплення пап'є-маше чоловік працював поваром і кулінаром. 

Більше новин про творчість і унікальність людей на Поділлі читайте на khm.depo.ua.