Візочники Хмельницького єднаються для відстоювання своїх прав

На днях представники  громадських організацій людей з інвалідністю, управлінь, та фондів зібрались у Хмельницькому за "круглим столом", аби обговорити, як людям з особливим потребами жити далі, повідомляє Depo.Хмельницький.

У Хмельницькому чимала кількість установ, організацій, закладів громадського харчування та інших об'єктів куди дістатися людям з обмеженими руховими можливостями майже неможливо. Чи є Хмельницький комфортним та зручним для людей з особливими потребами? В очевидь - ні.

Ігор Новченков, нотаріус за фахом, із власного досвіду знає , як бути прикутим до візка і не мати можливості вільно пересуватися.

"Візочників на вулицях немає - вони замкнулись у своїх квартирах і чахнуть. Їм важко наважитися виїхати на вулицю, адже там наражаються на суцільні перешкоди, це по-перше, а по-друге, у нашому суспільстві ще не визріло нормальне ставлення до людей з обмеженими можливостями. Щоб переламати цю ситуацію, необхідно агітувати людей з проблемами опорно-рухового апарату виходити з домівок. Але тут виникає проблема безперешкодного руху вулицями, відвідин культурних заходів. Тобто це своєрідне замкнуте коло".

Ігор Новченков переконаний: "Люди-візочники повинні жити повноцінним життям і законодавча база є, її лише потрібно виконувати. До прикладу: при будівництві дотримуватись всіх норм, що передбачають облаштування пандусів, особливо це стосується об'єктів міської інфраструктури".

"Пандуси існуючі - це окозамилювання. Здорова людина не може піднятися по такому рейковому куті під 45 градусів, не кажучи про візочника! Звонив  в УЖКГ, ремонтують дорогу - підсипте асфальту під бордюр - не треба окремо гроші виділяти буде зручно з'їжджати не тільки візочнику, а й матусям з дитячими візочками."

Валерій Булах підключається до розмови: "Я приїхав з проспекту Миру, добре, що на візку я вже віртуоз. Сорок років стажу. А доїхати транспортом - це нереально..."

Ще одне болюче питання - проїзд у громадському транспорті. Попри те, що в місті є тролейбуси та автобуси з виїзними площадками їх зазвичай не виставляють, а водії часто не під'їжджають до бордюру, за таких умов потрапити в транспорт неможливо.

Ігор Новченков додає : "Чотири пристосованих тролейбуси на все місто! Це не вирішення питання! І майже щодня вони без попередження змінюють маршрут руху! Доводиться постійно телефонувати в "Електротранс", щоб уточнити інформацію про рух зручного комунального транспорту. Вважаю, що маршрути мають бути стабільними, щоб візочник міг, наприклад, завчасно домовитися зі стоматологом і сісти на зручний для себе транспорт. Це звична для європейських країн практика."

Як вияснили самі активісти - візочники немає жодного зручного для них місця, де вони могли б збиратись для спілкування. Про туалети й говорити марно.

А ще - особливо скрутна ситуація з доступом до закладів культури. Якщо десь і встановлені пандуси чи швелери, то вони не відповідають державним будівельним нормам. "Іноді, заїхавши у приміщення незручним пандусом, за дверима на тебе очікують непідйомні сходи. Тому людині на візку ніяк не потрапить у міський Будинок культури, музей історії міста Хмельницького, обласний художній музей, театр ім. М.Старицького... Доступними є лише великий зал обласної філармонії, музей-студія фотомистецтва і театр ляльок. І все!"- говорить Ігор Новченков.

Людмила Сороковська, мама хлопчика-візочника, вирішила для себе питання з проїздами, переїхавши ближче до школи, де навчається Андрій. Але на них чекали нові несподіванки. "В молодшій школі питань не було... А в старшій не пристосовано нічого. Хоча школа з інклюзивним напрямком. Нам потрібно небагато - принести тої картоплі із столовки та в туалет при нагоді. А соціального робітника немає".

До речі, Андрійко зайняв третє місце на міському рівні у Всеукраїнському конкурсі ім. Петра Яцика з української мови. Хлопчина посміхається - суму в очах немає, мама все зробила, щоб дитина не відчувала себе другосортною людиною.

З-поміж іншого важдивим лишаеться питання працевлаштування. Інваліди готові працювати, потрібні спецмісця, а ось тут, навіть на законодавчому рівні, не визначено поняття "індівідуальне місце".

Загалом проблем багато. "Це підштовхнуло мене створити інтернет-сайт "Доступний Хмельницький", де намагаються вирішити подібні проблеми, - каже Новченков. - Основна мета - адаптувати міський простір для людей з обмеженими можливостями. Їхня постійна присутність на вулицях дасть змогу сформувати у перехожих адекватне ставлення до них."

"Ніхто окрім нас не знає, що нам потрібно, а як разом, то вирішується все!" - говорять активісти.

Наразі активісти таки створили координаційну групу при міськголові і готові працювати. І переконють: попри всі складнощі, Хмельницькому, доступному для всіх, - бути.

Більше  про небайдужих людей до проблем інвалідів та їхню роботу читайте на Depo.Хмельницький.