Український музей створив повну базу даних усіх загиблих на Донбасі

Національний військово-історичний музей України створив повну базу даних усіх загиблих на Донбасі захисників вітчизни, повідомляє Depo.Хмельницький з посиланням на "Народну армію".

З початком російської агресії працівники НВІМУ почали збирати інформацію про загиблих в АТО. Знайомилися музейники і з родинами загиблих, збирали інформацію серед учасників АТО, передусім поранених.

"Україна повинна знати кожного свого солдата, який віддав за неї життя, - каже заступник начальника Національного військово-історичного музею України з наукової роботи Ярослав Тинченко. - Допомогти рідним і близьким з'ясувати обставини загибелі їхніх синів і батьків, долю тих, хто зник безвісти, - у цьому вбачаю своє завдання і як людина, і як вчений-історик."

За його словами, є чимало випадків, коли факт смерті солдата пройшов через усі рапорти та списки, а його тіла немає. Через це родини військовослужбовців сподіваються, що вони живі і вимагають шукати їх серед полонених.

Коли у рідних і близьких є сумніви, вони можуть позиватися до суду, запросити туди свідків, які бачили смерть сина чи батька, і на підставі судового рішення визнати його загиблим. Ухвала суду є підставою для виплати грошової компенсації за загиблого. Але здебільшого родини плекають надію, що їхній чоловік або син у полоні, й не поспішають до суду.

Міноборони, попри складну ситуацію на Донбасі, ніколи не забувало про тих, хто загинув і залишився на "тій" стороні. Постійно ведуться пошуки солдатів та офіцерів. Тіла та їхні фрагменти - в окремих випадках - доставляються до Дніпра, Запоріжжя, Харкова і Старобільська для проведення ідентифікації.

2015 року завдяки гуманітарному проекту ЗС України "Евакуація-200" судмедексперти Дніпра провели ідентифікацію майже 487 тіл загиблих, які вважалися зниклими безвісти. Ця робота тривала, завдяки чому вдалося з'ясувати імена і прізвища багатьох воїнів, які віддали своє життя за нашу країну.

2016 року робота пошуковців була зосереджена переважно на територіях, які є під контролем України. Тіла загиблих воїнів доставляються представниками Управління цивільно-військового співробітництва ЗСУ до судово-медичної експертизи у Дніпро.

Як розповідає Ярослав Тинченко, на сьогодні поховано з табличками "Тут спочиває невідомий солдат": 16 на кладовищі під Старобільськом, 76 - у Запоріжжі, й понад 100 - у Дніпрі. Частину цих загиблих вже ідентифікували.

Окрім того, є загиблі з Нацгвардії та Держприкордонслужби. Водночас родини продовжують плекати надію, що їхні близькі десь у полоні, втратили пам'ять чи були вивезені на територію Росії. Тому категорично відмовляються навіть здавати зразки ДНК, упереджено ставлячись не лише до державних органів влади, але й до науки.

Зараз ведеться робота щодо ідентифікації 11 загиблих військовослужбовців ЗСУ та Нацгвардії, які полягли ще 2014 року.

Нещодавно вийшов друком 1-й том "Книги пам'яті військовослужбовців, які загинули за єдність України". Це - розповідь про майже 800 загиблих солдатів та офіцерів ЗСУ, уродженців шести областей - Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської та Закарпатської. Видання містить фото і біографію кожного бійця. Про деяких героїв можна прочитати зворушливі спогади рідних та друзів. Планується видати ще два томи, з інформацією про загиблих з інших областей.

Гроші на видання виділені за розпорядженням Міністра оборони України генерала армії України Степана Полторака. Водночас є й видавці-спонсори, які очікують наступну книгу з іменами загиблих з усіх збройних формувань, а не лише зі ЗСУ, яка була б побудована за хронологічним принципом.

Ярослав Тинченко сподівається, що 1-й том цього видання з інформацією про загиблих до 5 вересня 2014 року (часу укладення Мінської угоди) незабаром вийде друком.