У Хмельницькому одну з історичних візитівок міста відправляють на сміття

Зовсім недавно, біля однієї з візитних карток міста, 100-річної будівлі хлібозаводу на перехресті вулиці Шевченка та Старокостянтинівського шосе, з'явився паркан і техніка, повідомляє Depo.Хмельницький з посиланням на газету "Є".

"Достеменно невідомо, коли її збудували, але є дані, що в 1904 році ця солодовня вже працювала. На початку ХХ століття в тому районі не було житлової забудови. На місці, де зараз кондитерська фабрика, побудували спиртзавод. А далі була фабрика столярних виробів, яка теж не збереглась. Ці будівлі не внесені у пам'яткоохороний перелік. Хоч варто було б їх зберегти, це фактично пам’ятки промислового архітектурного мистецтва. Якщо брати глобально, то з таких памяток в нас гарно збереглись лише корпуси пивзаводу. А от будівлю цукрового заводу розібрали", - розповідає краєзнавець Сергій Єсюнін.

Обидві будівлі мали поповнити перелік пам’яток архітектурного мистецтва місцевого значення ще у 2011 році, але якимось чином будівля хлібозаводу потрапила у приватні руки.

А у директора департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів міської ради Олександра Чорнієвича є чудове виправдання: – "Ця будівля завжди була в приватній власності. В пам'яткоохоронних будівлях вона не фігурує. Про нові наміри забудови по цій ділянці жодних документів до нас не надходило". Правда, слова "завжди була в приватній власності" тут не зовсім умісні.

Таких історично цінних об’єктів, як будівля хліб заводу, за словами завідуючого відділом охорони пам'яток історії та культури у Хмельницькій області Сергія Шпаковського, у місті налічується 38. Головною проблемою їх збереження є відсутність будівель в офіційному пам'яткоохоронному переліку, хоч ще з 2016 року були у черзі до надання відповідного статусу.

"Ці будівлі є автентичними. І дуже прикро, що громадськість підтримує ці руйнування, адже саме вони можуть повпливати і не дозволити втратити ту історію. Мені дуже прикро констатувати, що позицію громадськості у цьому питанні не чути", - коментує Сергій Шпаковський, що правда, і голосу самого завідуючого відділом охорони пам'яток історії та культури, також ніде не чути.

У будь-якому европейському місті нікому б і голову б не прийшлоб руйнувати історичну будівлю – це злочин. А у місті, де історичних будвівель і без того не густо – нонсенс.

Але чомусь таке раз пораз стається у місті нашому. Історичні будівлі потрапляють у приватні руки, не як історична цінність про яку вони дбатимуть і зберігатимуть для нащадків, а як мотлох на потенційно прибутковому місці.

Та й питання поторіно щоб задавала не громадкість, а правоохоронці про підстави, на які спиралися міські чиновники, віддаючи 100-річний "мотлох" на відкуп жадібних ділків.