Три емоції з війни: Авіатори з Хмельниччини воювали рік в АТО

У бригаду тактичної авіації імені Петра Франка повернулися військовослужбовці, котрі рік тому поїхали в АТО до підрозділів Сухопутних військ Збройних Сил України.

На разі хлопці приступили до виконання своїх посадових обов'язків вже, так би мовити, у мирному часі. Відбувається період адаптації - зустрічі з начальниками служб, психологом бригади, медичні огляди.

Троє з них погодились на коротеньку розмову-інтервʼю з прес-офіцером Олександром Петруком, який і поділився почутим.

"АТОвські шляхи" хлопців майже однакові - спочатку прибули в один підрозділ, згодом перевели їх у інший і т.п. Місця дислокацій пназивають лаконічно просто - перебували у районі проведення АТО.

"Перебуваючи на посаді командира взводного опорного пункту мав за обов'язок знати усю бойову техніку та озброєння. Власне кажучи, ніякої роботи не цурався. Потрібно було копати окопи - копав, рубати дрова - рубав, - розповідає технік групи ремонту радіоелектронного обладнання технічно-експлуатаційної частини старший прапорщик Олександр Шеремета. - Там така обстановка, що нема часу звикати до бойових дій. Але сутність людини така, що майже відразу адаптуєшся до стрілянини, виття мін та снарядів."

За його словами, війна не терпить слабаків. Варто лише у чомусь дати слабинку і все - воїна з тебе не вийде.

"У відрядження попросися добровільно, бо знаю, що для України зараз настали нелегкі часи. А який я українець без України?" - каже прапорщик.

Не роздумував й головний сержант пожежного підрозділу старший сержант Анатолій Бриляк.

"Коли стало відомо, що певна кількість військовослужбовців бригади буде відряджена до району проведення АТО, то довго не вагався. Сказав собі, що я потрібен там," - говорить Бриляк.

Довелося сержатну бути і кулеметником, і гранатометником.

Особливо трепетно розповідає про людські стосунки: "Головне на війні - мати серед друзів тих, хто стане чи за, чи перед тобою і бути готовим зробити те ж саме. Військове братство - воно навіки, адже сьогодні ти з ним у одному окопі, а завтра - у різних областях України, але коли потрібно буде - побратим прийде на допомогу."

Стрілець-зенітник зенітного взводу підрозділу охорони рядовий Віктор Щегольков ділиться своїми переживаннями: "Як у рідному підрозділі охорони так і в підрозділі Сухопутних військ мав справу з "важким" озброєнням. ДШК (кулемет Дєгтярьова-Шпагіна) - штука нелегка, як за вагою, так і за ефективністю огню. Різниця лише у тому, що у мирний час стрільба здійснюється лише по мішенях."

Каже, що там ніколи роздумувати чи легко тобі, чи важко. Та й закони війни традиційні: або ти, або - тебе.

Не говорять військовики про героїчні подвиги під градом куль. Вони просто воювали за Україну.

Нагадаємо, досвід АТО змінив підготовку пілотів та вдосконалив авіатехніку ЗСУ.