Третя спроба: Як Тимошенко "підміняла" собою соту річницю Злуки

Режисерам і сценаристам з'їзду можна поставити тверду п'ятірку – все пройшло так, що й голки не підточиш. Вдало обраний день – сота річниця Злуки (сьогодні по телебаченню мали б розповідати лише про цей символ єднання нації, але розповідатимуть ще й про політичне шоу "Батьківщини"), сукня Тимошенко бордового кольору, що дехто витлумачив ледь не як тролінг Банкової – у бордовому кольорі витримані біл-борди Порошенка. Гарно була організована і сімейна партія – виступ доньки Євгенії, присутність в залі чоловіка претендентки на президентське крісло. Все це мало розчулити прихильників традиційних цінностей. На попередніх виборах, а для Юлії Володимирівни це третя спроба стати главою держави, сімейну партію так потужно не розігрували.

Особливо ж ефектно виглядали "кіборги" на сцені. Їхня присутність мала символізувати підтримку військовими Тимошенко в якості головнокомандувача. Відомо, що проти лідерки "Батьківщини" використовують технологію – армійці проти жінки-головнокомандувача. Голос "кіборгів" завдав суттєвого удару по цій технології. Однак сьогодні були й інші учасники АТО, які протестували проти висунення Тимошенко кандидатом у президенти. Правда, не в залі, а на вулиці. Тобто, телеканали матимуть й альтернативну картинку, а хто вже яку покаже, залежить від політичних симпатій власників каналів та їхньої редакційної політики.

На своїй здатності командувати військами наголошувала і головна героїня цього свята. На доказ сили жінок-керівниць вона привела княгиню Ольгу та колишню британську прем'єрку Маргарет Тетчер. Прямо скажемо - неоднозначні приклади. Попри незаперечні заслуги, княгині Ользі не вдалося християнізувати Русь і зрештою її усунув від влади її син, войовничий князь Святослав. А з військових успіхів Ольги запам'яталася хіба що жорстока помста древлянам за вбивство її чоловіка, князя Ігоря.

Що ж до Тетчер, яку ідеалізували після відходу від влади, то період її правління ознаменувався внутрішньою нестабільністю у Великобританії, спричиненою реформами її уряду, та війною за Фолклендські острови. "Залізна леді", на відміну від Тимошенко, не займалася соціальним популізмом, а навпаки – проводила жорсткий економічний курс і урізала соціальні видатки. Можна згадати масові протести британських гірників 1984-85 років, на які їх підняла шахтарська профспілка. З протестувальниками Тетчер не церемонилася – за рік гірняцьких акцій внаслідок сутичок з поліцією загинули 10 осіб. Зрештою, профспілки здалися і нерентабельні копальні закрили.

Інша історія – зовнішньополітична. З неї Тетчер також вийшла переможницею, але і тут не обійшлося без людських жертв. Військовий конфлікт з Аргентиною за Фолклендські острови тривав з 2 квітня по 14 червня 1982 року. Його спровокувала Аргентина, яка пред'явила претензії на сусідні з нею острови. Не будемо довго описувати преамбулу та перебіг війни – Британія її виграла завдяки кращій військовій організації і технічній перевазі. В результаті протистояння загинули 649 аргентинських і 255 британських вояків. Також Лондон втратив 2 фрегати, 2 есмінці, 1 контейнеровоз, 1 десантний корабель, 1 десантний катер, 24 вертольоти і 10 літаків. Технічні втрати аргентинців були співставними. Навколо тих подій і досі точиться дискусія.

Не обійшлося на з'їзді і без кількох доволі помітних проколів. Перший – лозунг "Вірю в Україну! Юлія Тимошенко" був подібним до іншого лозунгу "Віктор Ющенко: вірю в Україну". Утім, Тимошенко у плагіаті звинувачували й раніше, так що одним разом більше, одним менше.

Другий прокол – похвальба Порошенка патріархом Філаретом. Добре відомо, що у Тимошенко завжди були гарні стосунки з керівництвом УПЦ КП, а настоятель Володимирського собору Борис Табачек (він був у залі) вважається її духівником. У своїх заявах про Томос, Юлія Володимирівна уникає згадок про заслугу Порошенка в отриманні помісного статусу українською церквою, роблячи наголос виключно на заслугах Філарета. Патріарх у своєму виступі закликав політиків до єдності (це вже не надто вписувалося у сценарій), а ще наголосив на ролі Порошенка у здобутті незалежності нашою церквою. Заяву патріарха відразу ж підхопили всі ЗМІ, витлумачивши її ледь не як ляпас Тимошенко. Однак, навряд чи Філарет мав на меті нашкодити головній героїні дня. Він просто сказав правду.

Третій прокол – у привітанні учасникам з'їзду екс-очільник НАТО Андерс Фоґ Расмуссен високо оцінив реформи, які відбуваються в Україні, і закликав до їх продовження. Вся ідеологічна ж канва заходу була вибудувана так, що реформ нема, а ті, які є, недолугі. Расмуссен, як то кажуть, випав із цієї схеми.

Що ж до інших відомих діячів, задіяних у сценарії, але не членів Юлиної команди – Леоніда Кравчука, Валентина Наливайченка, Міхеїла Саакашвілі – так тут ще треба подумати, чи додали вони рейтингових очок Тимошенко. Наливайченко балотується в президенти, тобто, відбиратиме голоси у лідерки "Батьківщини", Кравчук із ким тільки не був – і з Віктором Медведчуком, і за часів Януковича очолював конституційну асамблею. Що ж до виступу Саакашвілі, який з-за кордону підтримав Тимошенко та, мабуть, чи не єдиний, хто жорстко пройшовся особисто по Порошенку (сама Юлія Володимирівна говорила обтічно про нинішню владу, Банкову, де знаходиться голова корупції і так далі), то слова колишнього грузинського президента викликали відразу у багатьох, хто пам'ятає поведінку фракції БЮТ під час голосування за постанову ВР у 2008 році з осудом російської агресії проти Грузії. Тоді постанову підтримали лише три "бютівця". То ж підтримка Тимошенко Саакашвілі радше піде їй в мінус. Принаймні, вона отримає медійні атаки у свій бік.

Були й інші проколи, дрібніші. Відчувалося, що в залі є люди для масовки, відчувався й "сектантський" дух боготворіння Юлії Тимошенко її прихильниками. Тобто, речі, яких слід уникати. Що ж до заяв самої лідерки "Батьківщини", то майже у ста відсотках це повтор тез "Нового курсу" і проповідь прийняття нової Конституції на референдумі. Указ про нього Тимошенко обіцяла підписати серед першочергових. Нагадаємо, закону про референдум досі немає, тому за якими правилами його проводити – невідомо.

Пообіцяла Юлія Володимирівна зменшити чисельність депутатського корпусу до 350 осіб. Це також не ноу-хау, скоротити кількість депутатів збирався ще Леонід Кучма. Безуспішно. Та найцікавішим у виступі Тимошенко стала заява про готовність скласти президентські повноваження, якщо за сто днів її роботи українці не відчують суттєвих змін. Невже на нас очікують вибори не лише у березні і квітні (в разі другого туру), а ще й на початку серпня?

Утім, насправді, обіцянки про 100 днів – зручна політтехнологія. По-перше, за такий час будь-хто з президентів втілить якісь зміни, а далі справа політтехнологів роздути з цих змін велику інформаційну бульбашку. По-друге, якщо заважатимуть втілювати обіцяне, завжди можна спихнути на попередників або на ворогів, котрі не дають працювати.