Справжні солдати. Андрій Савчук: Мар`їнку не повинні віддати

Depo.ua продовжує цикл публікацій про українських бійців, які ведуть сторінки в соцмережах.

Для Андрія Савчука із Маріуполя війна почалася, коли російські бойовики зайшли в Новоазовськ - після цього він прийшов у військкомат і записався добровольцем. Воює командиром відділення 30ї бригади у секторі "С" (Луганська область), за сто кілометрів від Мар'янки.

В зоні АТО з вересня.

В зоні АТО бронетехниці часто дають жіночі імена

Наразі у сторінки Андрія в "Фейсбуці" 4 630 друзів, фотографії бліндажів, простих солдатських наїдків, відпочинку з побратимами.

ДВА РАЗА ПОСТРІЛЯЛИ  З АВТОМАТА - ОТ І ВСЕ НАВЧАННЯ

Андрій пішов на фронт добровольцем, довго думав про це і вирішив піти - каже.

В військкоматі Маріуполя новоспеченому добровольцю сказали, що призову нема, а про відповідний наказ президента нічого не чули. Андрій залишив свої контакти, надіслав анкети в "Айдар", "Донбас" і "Днепр", тиждень чекав, проте ніхто з ним не зв'язався.

Але чоловік вже як то кажуть налаштувався і здаватися не збирався, дзвонив та шукав далі. Гаряча лінія Міноборони з'явилася більш результативною, вже через три доби зателефонували з військкомату Бердянська і Андрій поїхав у навчальний центр "Десна".

"І з четвертого вересня служу. Щоправда, цікава в нас була учебка: показали як водити БМП-2, два рази з автомату стріляли й гранату покидали, а потім ще 15 діб вешталися "Десною" нікому не потрібні", - згадує він.

СКРИВАВ, ЩО В АТО, ЧЕРЕЗ НАСТРОЇ СУСІДІВ

До війни Андрій працював на "Азовсталі" охоронцем, але перед мобілізацією звільнився, щоб ніхто не дізнався, де він насправді.

"За офіційною версією я був у відрядженні у Кривому Розі на "Криворожсталі" і це було заради батьків - вони боялися сказати, де я. Настрої у Маріупольців були зовсім не українські. Наприклад, у моєму селищі Талаковка голова особисто виводив людей зупиняти українську військову техніку, а прапори "ДНР" бовталися над сільрадою", - пояснює він.

Дізнавшись, що син вирішив піти воювати, мати Андрія плакала а батько сказав, що ним пишається. 

В АТО ПЕРШИЙ РАЗ БОРЩА ЗВАРИВ. ХЛОПЦЯМ СПОДОБАЛОСЬ

Андрій розповідає про свої спостереження про війну та побут.

"Ми йдемо в Європу, а думками ще у СРСР, і техніка з того ж часу - в мене є приціл нічного бачення 1971 року виробництва. Дякую дуже волонтерам, конкретно Юлії Смірновій за берці, спальники, бушлати, ліхтарики та інше - вона нам справді дуже допомогла! А від держави зимову форму нам аж у лютому дали і то тільки штани. Ну а літню мабуть у серпі треба чекати", - сміється.

Чутки про те, що атошнікі часто пиячать на позиціях не спростовує, але у його підрозділу забавки інші, розповідає Андрій.

У вільний час бійці готують позиції, ремонтують техніку, культурно відпочивають.

У бліндажі 

Нещодавно навіть організували футбольний матч із іншою ротою, зіграли в нічию.

"Їсти готуємо самі, по черзі або коли настрій є. Я наприклад вдома інколи готував, але борщ ніколи не варив. Тут зготував і хлопці схвалили", - розповідає Андрій.

Фото підписано: "Сніданок - справа серйозна"

Прості істини

В АТО БРЕХНІ МЕНШЕ

Багато хто з бійців АТО зізнається, що під час відпустки в мирних містах їм ніяково: не знають, куди себе подіти, зляться на безтурботних чоловіків, які п'ють каву та купують модні лахи замість йти захищати державу.

Андрій каже, що негативу не відчував, але усвідомив, що у порівнянні з мирними містами на фронті менше брехні і злодійства.

"Я в АТО при переїзді забув телефон, думав вже купляти новй, а мене знайшли й передали той. Може й дрібниця, але приємно - апарат був новий та не з дешевих", - згадує він.

Фото підписано: "Семок ще не вистачає"

СЕПАРИ МАЙЖЕ В КІЛОМЕТРІ ВІД НАС

Наразі підрозділ Андрія знаходиться десь за сто кілометрів від Мар`їнки. Хлопців до боїв за місто ще не залучали, але вони знаходяться у підвищеній бойовій готовності.

Наш співрозмовник каже, що кілька днів поспіль щось "гупало" вдалині, підрозділ підіймався по тривозі, щоб перевірити підозрілу техніку, яка з'являлася на околицях.

"Бачили вантажівки в районі наших позицій. Це могли бути й міномети. На усяк випадок піднялись (по тривозі, ред). Ви ж бачите ситуацію - будуть прощупувати, шукати слабкі місця", - розповів Андрій. - От зараз знову тривога, сидимо по окопах, чекаємо. Сепари у 1, 6 кілометрів від нас, ми їх вже бачимо".

На питання, чи утримають наші Мар'їнку, Андрій каже: не повинні віддати.

Досьє depo.ua:

Вік: 36 років

Місце проживання до війни: Маріуполь

Сімейний стан: розлучений, дітей нема

Спеціалізація: командир відділення 30-ї механізованої мотострілкової бригади.

Плани після війни: можливо залишится служити в армії за контрактом

Також читайте у рубриці "Справжні солдати":

Володимир Корабльов: Треба поставити паркан біля Росії і стріляти всіх, хто до нього підходить

Олександр Шульман: Я б не назвав це перемир'ям навіть під час великої п'янки

Сергій Голтва: Ми йшли на танки з голими дупами

Микола Ярошенко: Повернуся з війни і буду вирощувати банани

Іван Белецький: Всім казнокрадам пропонуємо гарячі тури до Маріуполя

Валерій Тудвасєв: Мій семирічний син придумав, як зупинити ворожі танки

Комбат капеланів-кіборгів Ігор Шулик: Кожен раз, як їдеш у батальйон, вирішуєш вмерти

"Батя" - На війні із шматком титану у спині

Лікар Сергій Сахацький: Ставлення місцевих до нас дуже змінилося

Інженер Вадим Вовк: Вразив пофігізм людей в зоні АТО

Віктор Коваленко: Викинув з церкви череп, і побратими перестали гинути, 

Максим Мединський: Ми жили в свинарнику, але бігали там лише собаки,

 Сергій Звягін: Не надсилайте харчі, бо їх міняють на горілку

 Оператор Дмитро Двойченков: Хочу змінити уявлення про армію