Історія синьо-жовтого у Хмельницькому: Як вперше піднімали символ державності і розгорнули на Майданах

Вперше підняли офіційно синьо-жовтий прапор над Хмельницьким в 1991 році, та майорів він недовго - невідомі його сплюндрували. Вже наступного дня вивісили новий стяг, та й його вкрали, щоглу зламали. І хоча полотнище повісили знову його історія має й переховування в правоохоронця й насамкінець - експозицію з QR-кодом.

За спогадами членів РУХу Віктора Кліща, Лева Бірюка, Павла Гірника, Олександра Кокряцького, Володимира Кузьми та інших, обласним проводом РУХу, ініційовано було на річницю святкування народження Кобзаря підняти синьо-жовтий прапор, як символ національного відродження та становлення Української державності. Тоді встановлювали камінь на місці майбутнього спорудження пам'ятника Тарасові. Принаймні, такі дані зібрані в музеї історії міста Хмельницького. 

Лев Бірюк згадує: "Усний дозвіл на встановлення прапора я отримав від міськвиконкому". З цією метою активісти організації провели підготовчу роботу. Безпосередньо зранку перед урочистостями вкопали у землю поряд зі встановленим каменем металеву трубу і забетонували її заввишки до  чотирьох метрів, і в ній розмістили дерев'яну щоглу. Міліція не змогла перешкодити, в багатьох рухівців були депутатські мандати. Під час урочистостей камінь і синьо-жовтий прапор освятив священик Української автокефальної церкви Олег Кулик. Під час виконання Державного Гімну України  "Ще не вмерла України..." синьо-жовтий прапор було урочисто піднято, та от від офіційної влади міста промовців не було.

За словами Віктора Кліща, Лева Бірюка, того ж дня вночі невідомі зігнули трубу, зняли синьо-жовтий прапор, пошматували його і кинули на землю. Тоді, розповів Лев Бірюк, рухівці розрівняли трубу, всередину встановили високий флагшток і на ньому знову вивісили синьо-жовтий прапор. Та на другий день той прапор безслідно зник.

Після цього активісти наростили трубу до 6 метрів, знизу ще більше закріпили бетоном, встановили високий флагшток і вивісили вже втретє синьо-жовте знамено. Саму ж трубу змастили солідолом, адже чергувати біля знамена цілодобово не було можливості: практично усі члени РУХу офіційно працювали.

Той прапор, згадують очевидці й учасники тих подій, ще довго майорів над майданом у парку, нагадуючи хмельничанам, що настав час включатися у боротьбу за Українську державність та суверенітет, братися за будівництво власної держави (16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України, 24 серпня 1991 року був прийнятий Акт проголошення незалежності, 1 грудня 1991 року Акт проголошення незалежності України був одностайно схвалений народом на Всеукраїнському референдумі).

Публікація про описані події з газети "Радянське Поділля" "Хто ми?", № 48, 12.03.1991 року

Щодо Кобзаря. Пам'ятник Т.Г. Шевченку в Хмельницькому був знесений ще в далекому 1973 році. І його чомусь "забули" відновити. Зараз цей пам’ятник встановлено в с. Рахнівка Дунаєвецького району. Довгих сімнадцять років комуністична влада ніяк не могла спромогтися на відновлення пам’ятника. Щоби тодішня влада швидше приймала рішення рухівцями був привезений камінь, на ньому рухівець лікар швидкої допомоги Олександр Кокряцький почав карбувати відповідний напис: "На цьому місці буде встановлений пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку..."
   
На той час в столиці місті Києві. в усіх містах та селах західної України над приміщенням міських рад разом з державними червоно-синіми комуністичними штандартами майоріли національні синьо-жовті знамена. У Хмельницькому ж, як в міській раді, а надто в обласній раді питання про встановлення синьо-жовтого прапора неможливо було навіть поставити на обговорення.
   
Зі спогадів про долю першого хмельницького блакитно-жовтого знамена першого голови управи Хмельницького крайового РУХу Віктора Кліща, саме як зривали це знамено ми взнали багато років по тому - до флагштока під’їхало авто з "стрілою" і молодий міліціонер, піднявшись на висоту зірвав прапор. Як згодом стало відомо, цей же міліціонер, відчуваючи свою вину, приніс цей зірваний прапор своєму старшому товаришу по службі, - мовляв я не винен, мені наказали.

Цим старшим міліціонером виявився Анатолій Савченко. Саме він і зберіг це знамено і разом з ним відстояв на Майдані 2004-го та 2014 років. І вже зовсім недавно - прапор, котрий зберіг колишній працівник міліції, а нині завідувач відділу роботи із зверненнями громадян міської ради, був ідентифікований 23 серпня 2017 року й урочисто переданий на зберігання міській владі.

"Зірваний стяг я забрав додому. Через місяць повісив його на балконі і висів він там близько року. Коли вже український прапор став державним і з’явилися яскравіші барви, я придбав новий, а старий дружина випрала, попрасувала та склала в шафу. Рік тому, під час святкування Дня Державного прапора, побачив, що рухівці прийшли з подібним стягом, який зберігався у мене в шафі. Тоді я і розповів їм свою історію. Відтепер, цей стяг не просто шматок тканини, а певна реліквія, яка зазнала переслідувань," - розповів журналістам газети "Є" в 2018 вже році Анатолій Савченко під час першої експозиції прапора в мерії.

Якраз з осені минулого року реліктовий хмельницький жовто-блакитний стяг розмістили під склом в центральній частині вітражу міськради. Прилаштували й матричний код (QR-код), відсканувавши який, кожен зможе прочитати незвичну історію українського прапору з хіпі-ендом.

Анатолій Савченко та Віктор Кліщ біля експозиції у Хмельницькій міськії раді