Як поляк створив "Миньковецьку державу" для захисту від держави Російської

Засновника "Миньковецької держави" і величезного прогресивного діяча на українських землях графа Мархоцького віншують на Хмельниччині.

34-річний поляк - граф Ігнатій Мархоцький у 1790 року став єдиним та законним нащадком містечка Миньківці (тепер Дунаєвецький район Хмельницької області) і 18 довколишніх сіл. У його руки перейшли 4 тис. га землі, 2 тис. га лісів, 4 200 кріпаків.

Вже за три роки відбувся другий поділ Польщі. Володіння Мархоцького опинилися на території Російської імперії, якраз на новому кордоні з Австрійською імперією. Ігнацій на східному напрямку негайно поставив стовпи з написом "Кордон держави Миньковецької від держави Російської", а на західному – "Кордон держави Миньковецької від держави Австрійської".

Чого варті лише прийняття прогресивного "Права міста Миньковець" 1791 р., відміна у 1795 р. десятини та інших податей, а 1804 р. – скасування панщини, заборона називати селян образливими словами, відкриття лікарні, шкіл, сиротинців у той історичний період, коли вони були диковинкою навіть для повітових міст краю.

Значимості в справі графа додає Травнева Конституція Речі Посполитої, яка 225 років тому дозволила початкуючому аграрію та децентралізатору влади з-під Кам’янця-Подільського Мархоцькому розпочати зміни у своїх спадкових володіннях.

Двісті років тому в серпневі дні найуспішніший реформатор рубежу 18-19 ст. Ігнацій Мархоцький організовував для тодішньої громади своєї "Миньковецької держави" велелюдні Дожинки (тепер більш відоме як Свято Церери).

У подяку йому й зініціювали нащадки тих, кого граф шанував як власну родину, дводенне свято-фестиваль, назвавши його "Поляк з великим українським серцем".

Нині, коли деструктивні сили стараються вбити клин у стосунки між поляками та українцями, з вуст учасників дійства на подвір’ї Меморіального музею графа-реформатора звучало чимало теплих слів про цього, без перебільшення, одного з найкращих представників сусіднього народу, котрий зробив чимало доброго для українців.

До слова, навіть створений науково-дослідницький "Центр Мархоцькознавства" з ініціативи члена Національної спілки краєзнавців України Володимира Захар’єва на базі місцевого музею графа у співпраці з науковцями Кам’янець-Подільського національного університету ім. І.Огієнка.

"Українці справді вдячнй народ, - каже Володимир Захар'єв. - Я хотів би справді щиро подякувати голові Дунаєвецької РДА Олександру Бернашевському та голові тергромади Веліні Заяць. Вони допомогли нам практично за два тижні організувати все дійство."

Центром проведення дводенного фестивалю стали Миньківці та Отроків. У меморіальному музеї графа-реформатора Ігнація Сцібор-Мархоцького зібралися науковці, краєзнавці, туристи і любителі малої батьківщини.

"5 художників та майстрів декоративно-ужиткового мистецтва району і Хмельницький та Кам'янця-Подільського представили свої тематичні роботи, - ділиться емоціями ініціатор і організатор вшанувань Володимир Захар'єв. - Не було слів заради слів, як це часом буває. Поети, які теж завітали на свято читали свої вірші і, що головне, - переклади творів польських класиків про Миньковецьку державу і Поділля".

Тут були присутні члени Всеукраїнської творчої спілки "Конгрес літераторів України" Галина Корицька, Наталія Мазур, Маргарита Шевернога, Валентин Говорун, Валерій Грошко, член Національної спілки письменників України Михайло Цимбалюк. Вони прочитали власні поезії, на написання яких надихнула їх бурхлива діяльність "винуватця події" та озвучили фрагменти романів Юліуша Словацького "Король Лядови", Сельвестра Венжика Грози "Граф Сцібор на Острівці", поеми Мавриція Гославського "Поділля", які писали про Мархоцького та його державу. Виявилося, що й сам Адам Міцкевич причетний до того ж. Він у "Акерманські степи" закарбував південну частину "Миньковецької держави", щ обула на Одещині.

А ще - гості свята кавували на горі Бельмонт, де була головна резиденція графа та Лицарський замок, а залишилися одні рови від фундаментів. Сам граф колись започаткував традицію і до нього з'їзджалося панство на каву зі всієї Єропи.

Довідково. Миньковецька держава — самопроголошена держава, створена подільським шляхтичем Ігнацієм Сцибор-Мархоцьким (1749–1827), власником Миньковецького ключа в тогочасному Ушицькому повіті Подільської губернії.

Тут для внутрішнього вжитку випускали власні гроші, а відносини між мешканцями базувалися на законодавчих актах.

Одним із найперших та найсерйозніших кроків правителя Миньковецької держави було звільнення своїх селян від кріпосної залежності та дарування їм особистої свободи. Про це йшлося в особливому акті, урочисто проголошеному 1 січня 1795 р. Цей акт "скасовував панщину і натомість запроваджував обов'язок селян платити чинш".

Другим важливим кроком Мархоцького було створення суду. Існував суд апеляційний та адміністративний. Кожне село мало свій колегіальний суд, що розглядав справи як перша інстанція. Суд другої (вищої) інстанції був у Миньківцях. У своїй діяльності він керувався статтями і положеннями римського права.

Граф дбав і про вдосконалення землеробства, і про покращення селянського добробуту. Економіка "Миньковецької держави" значно зросла. Тут працювали польська та єврейська друкарні, фабрики сукна і тканини, паперу, селітри, карет, лаку; цегельні, млини, винниці, годівлі тутових шовкопрядів. Діяли музична академія, хор і оркестр. Дороги обсаджувались декоративними та фруктовими деревами.

Проте, навіть попри підтримку населення та місцевого духовенства, граф все ж не уник переслідування з боку церковної та світської влади.

У 1816 році в Миньківці налетіла поліція. Мархоцького заарештували й відвезли у фортецю в Кам’янці-Подільському. Йому пред’явили звинувачення не в сепаратизмі, а в порушенні релігійних канонів (він будував такі культові споруди, як Храм Миру, святилище на честь філософа Руссо). Ігнацію вдалося довести свою непричетність до богохульства і язичництва, але з’явилися нові звинувачення, що буцімто граф силоміць змушував селян не визнавати ніякої влади, окрім своєї. На реформатора наклали величезний штраф і заборонили управляти володіннями.

Та громадяни Миньковецької держав: українці, поляки, євреї надіслали листа імператору Олександру І на захист свого правителя, "якого місцева влада незаконно переслідує лише за те, що він є батьком, а не хазяїном своїх підданих".

У серпні 1822 р. монарх помилував ув’язненого. Мархоцький урочисто повернувся в Миньківці на білому коні в пурпурній римській тозі зі скіпетром у руці.

Помер Ігнацій Мархоцький у 1827 р. у віці 72-х років. Державу очолив його син Кароль, який продовжив справу батька. Та за участь у польському повстанні 1831 році його етапували в Курськ, а все майно конфіскували. Селяни знову стали кріпосними.

Так завершилася історія незвичної держави, яка протрималася 40 років.