Лариса Заблотовська: Лікар - це стан душі, поклик серця, стиль життя

Одна з найблагородніших справ - бути лікарем.

Бути лікарем - значить, служити своєму народові, служити людям. Професія лікаря вважається однією з найкорисніших у світі. Але кожному, хто мріє про кар'єру лікаря, треба розуміти відповідальність свого рішення та бути готовим до постійного вдосконалення упродовж життя.

Людина, що йде в медицину, свідомо присвячує себе цій жертовній, гуманній професії.

Саме такою - самовідданою, цілеспрямованою, розумною, чуйною і безвідмовною - є лікар-педіатр Віньковецької ЦРЛ Лариса Заблотовська.

Мрію лікувати дітей Лариса Деонизівна плекала ще зі школи. Тобто, те, що буде лікарем, знала достеменно, а вже вступивши у Чернівецький медінститут вирішила, що буде саме педіатром.

З юності майбутній дитячий лікар і порятунок усіх без перебільшення матерів Віньковеччини була дуже наполегливою і стійкою до всіляких перепонів, що траплялися на її шляху. Не відбив бажання вступати у медичний вуз і недобір всього у пів бала. Вже за рік, ретельно проштудіювавши літературу і попрацювавши у сільському дитячому садочку, Лариса Деонизівна впевнено пройшла усі етапи відбору.

Педіатр згадує роки навчання із ностальгією і завжди з позитивом. Адже, вчилося їй легко, бо лише ставши студенткою першого курсу, одразу зрозуміла - це те, про що вона все життя мріяла, до чого йшла.

У медінституті зустріла й своє велике і єдине кохання - чоловіка Михайла, з яким по завершенні навчання приїхали молодими інтернами на Хмельниччину. Відтоді Лариса Деонизівна живе і працює у Віньківцях. Немов невтомна бджілка, день і ніч лікує маленьких пацієнтів.

Спитайте хоч у кого на Віньковеччині - кожен скаже, що Заблотовська - лікар з великої літери. Побувавши у неї на прийомі, мимоволі потрапляєш під вплив її теплої, спокійної аури. За стриманістю вгадується твердий і мужній характер, а у поєднанні з ним - вразлива жіночність.

Ось уже кілька років Лариса Деонизівна очолює сімейну медицину району. Головним лікарем Центру ПМСД Віньковеччини її призначено 2013 року, у зв'язку з реформуванням медицини. Втім, головною відрадою все ж залишається педіатрія.

Лікар Заблотовська належить до когорти "пожиттєвих" медпрацівників. До людей ставиться уважно, ніколи не відмовляє у допомозі, навіть, якщо доводиться за викликом вночі працювати. Серед колег користується великим авторитетом, її поважають за доброту, чуйність та людяність.

Лариса Деонизівна - такий собі трудоголік. Все життя у такому ритмі - весь робочий день на прийомі, дуже часто на колесах за викликами, і навіть вдома немає спокою, бо постійно звертаються до неї за терміновою допомогою люди. Нікому і ніколи ще в своєму житті вона не відмовила у допомозі. Адже лікар - це не професія, це поклик серця, стан душі.