Чому Папа не зміг відмовити Путіну

І ось сьогодні, 10 червня, російський президент знову зустрінеться з понтифіком у Ватикані.

Навіщо Путіну зустріч з папою, загалом, зрозуміло. Після красивих групових фотографій G7 - знову, як і рік тому, без чесного обличчя Володимира Володимировича, переконувати публіку в тому, що Росія не перебуває в міжнародній ізоляції, стало трохи заскладно. Назріла потреба в позитивному зовнішньополітичному сюжеті.

І зустріч з папою - ідеальний варіант. Який не доведеться "змащувати" подачками-кредитами, як то часто буває з міжнародними путінськими "друзями". І під який можна підвести ідеологічну базу: "Поки Європа і США думають про економіку, санкції і інші злиденно-матеріалістичні речі, духовна Росія спілкується з Ватиканом про долі християн всього світу". Якщо при тому правильну картинку вдасться доповнити якимось добрими словами з боку папи (ну, там "папа побажав Путіну доброго ранку", чи щось такого) - тим краще. Загалом, виходить недорогий і позитивний міжнародний піар - саме те, що потрібно Росії.

При тому цей піар абсолютно не завадить представникам РПЦ і далі розповідати про свої претензії до католиків, а особливо - греко-католиків. Як не завадить він і російській регіональній владі пресувати російських католиків.

Чи міг Папа відмовитись від зустрічі з Путіним, яку запропонував російський президент?

Однозначно, не міг. Бо поки залишається надія якщо й не розв'язати, то охолодити з допомогою дипломатії кілька гарячих конфліктів, в яких прямо чи опосередковано задіяний Кремль, поки є надія врятувати бодай одне людське життя, папа змушений говорити. Хоч про Україну, хоч про Сирію, хоч про Ісламську державу. Хоч з Путіним, хоч з Кадировим, хоч з дияволом. Природна і зрозуміла бридливість, яку можуть собі дозволити європейські лідери, зустрічаючись без "друга Вольдемара", для Папи Римського є недопустимою в силу займаної посади.

Європейська преса роздумує на ту тему, чи не станеться дива внаслідок цієї зустрічі, і чи не поверне вона російському президенту здоровий глузд. І навіть наводить приклади таких чудес. Від залагодження Карибської кризи між США та СРСР і військового конфлікту між Аргентиною і Чилі - і до зорганізованої вже чинним Папою спільної молитви президента Ізраїлю Шимона Переса і лідера Палестинської автономії Махмуда Аббаса у Ватикані.

Але надії на подібний розвиток подій вкрай небагато. Бо, як не крути, диво частіше стається там, де його хочуть побачити. Вода обертається на вино, коли люди хочуть вина. Прозрівають ті, кому набридло бути сліпим. Тому Путін, скоріше за все, повернеться з Риму саме тим, ким туди й поїхав...