Стоп незалежність: Чому каталонцям не вдалося перестрибнути прірву за два кроки

Затягуючи процес проголошення незалежності, але й не відмовляючись від ідеї повного відокремлення від Іспанії, Барселона погіршує своє становище на потенційних переговорах з Мадридом. Які вже стосуватимуться збереження наявної автономії, а не її розширення

Журналіст відділу «Світ»
Стоп незалежність: Чому каталонцям не вд…

Ситуація з каталонською незалежністю рухається в якомусь абсолютно фантасмагоричному напрямку. Уряд Іспанії 21 жовтня планує зібратися на спеціальне засідання, на якому активує статтю 155 конституції країни, яка передбачає призупинення автономії Каталонії.

Федеральні міністри обговорять, як "відновити конституційний порядок в автономному співтоваристві", аби "захистити інтереси іспанців, в тому числі жителів Каталонії". Результати буде передано на розгляд Сенату.

Принаймні, подібну заяву Мадрид передав у ЗМІ, і немає жодної вагомої причини, через яку Маріано Рахой вчинив би якось інакше. Особливо зважаючи на те, що сьогодні завершився термін, впродовж якого лідер Каталонії Карлес Пучдемон мав чітко відповісти на питання про те, чи проголошена каталонська незалежність, чи ні, а політик знову надіслав плутаного листа про "якщо в нас заберуть автономію – то ми проголосимо незалежність".

А що Барселона? Правильно, у відповідь на іспанську погрозу учора пізно увечері Карлес Пучдемон іще раз (вчетверте? вп'яте?) заявив, що формально проголосить незалежність регіону у разі, якщо центральна влада Іспанії виконає свою погрозу призупинити каталонську автономію.

Можна було б навіть схвалити таку, скажемо м'яко, політичну послідовність. Якби від неї не пахло смертельно небезпечною для каталонської незалежності нерішучістю.

Бо тривалою паузою з реальним проголошенням незалежності за результатами референдуму (чи публічній відмові від незалежності – і висуненні Мадриду пакету вимог стосовно розширення автономії, що теж було б осмисленим кроком) Барселона призвела до ситуації, в якій її погрози – не більше, ніж погрози. А в реальності регіон буде змушений боротись за повернення попереднього рівня самоврядування. Таким чином, проведений референдум не тільки не призвів до свободи для каталонців, а навіть дав Мадриду шанс обмежити автономію під цілком благовидним приводом боротьби із загрозою сепаратизму.

Загалом, ідея "проголосити незалежність в кредит" є не дуже вдалою спробою каталонців повторити досвід Словенії, яка за результатами референдуму у грудні 1990 року в червні 1991 року проголосила незалежність від Югославії – а потім наклала мораторій на це рішення. Втім, політичні маневри не привели рівним рахунком ні до чого – все рівно словенцям довелось воювати з Югославією. Хай недовго, всього десять днів – але достатньо рішуче, завдавши югославській армії помітних втрат. Зважаючи на результати тієї війни, стає зрозумілим, чим ця держава займалась пів року від референдуму до проголошеня незалежності.

Але в Каталонії все не так. Витрачений намарно час і відсутність чіткого плану дій у Барселони грають на руку Мадриду. Негативна реакція з боку ЄС, вочевидь, мінятись також не буде. Про формування каталонських збройних сил, готових якщо не здолати, то бодай стримати іспанських силовиків, на разі теж не чутно. На що саме чекає керівництво Каталонії – сказати не може ніхто.

Маючи певні переваги над Мадридом на старті подій, Маючи позитивний результат референдуму – і хаотичну, безглузду і криваву протидію силовиків, Барселона не реалізувала отриманих переваг. А втратила як час, так і стратегічну ініціативу. Курс на "діалог і компроміс" явно провалився. А зліт націоналістичних настроїв, які не знаходять практичної реалізації, з часом неодмінно зміниться розчаруванням. Яке офіційний Мадрид не пропустить нагоди використати на свою користь.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme