Загальні статки сотні найбагатших за рік зменшилися на чверть, до $20 млрд, повідомляє Depo.Хмельницький з посиланням на Forbes.

Найзначніше зниження вартості активів зафіксовано в Ріната Ахметова – мінус $4,6 млрд.

Клуб доларових мільярдерів зберігся в колишньому складі: у "великій п'ятірці" сусідами найбагатшої людини країни залишилися Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов, Віктор Пінчук та Юрій Косюк. Водночас динамічне зростання і далі показує бізнес Петра Порошенка, Олексія Вадатурського й Андрія Веревського, які зайняли міцні позиції в першій десятці рейтингу завдяки успішній ставці на потенціал АПК.

Що ж до вихідців з Хмельниччини, то їх у рейтингу кілька: найвище - на 18 сходинці з 173 мільйонами доларів подружжя Олександра та Галини Герег (Олександр Герега – нардеп від Хмельниччини); на 30 сходинці і статком в 137 мільйонів доларів – В'ячеслав Богуслаєв (почесний житель Волочиська); на 55 місці з капіталом в 82 мільйони доларів Сергій та Олександр Буряки (у їх власності Шепетівська компанія "Сварог Вест Груп").

Узагальнюючи аналіз структурних змін списку топ-100 за попередні роки, простежується кілька значних тенденцій і метаморфоз.

По-перше, зрощення економічного капіталу з політичним хоч і сприяє піднесенню на перші сходинки рейтингу, може завдати серйозної шкоди після зміни вивісок у кабінетах влади. Стабільно утримувати висоти впродовж тривалого періоду, без розпродажів, продовжуючи легальне ведення бізнесу, вдалося лише кільком "класичним" олігархам.

По-друге, спостерігається явний тренд до перерозподілу капіталу, викликаний не тільки змінами в політичному ландшафті, а й фундаментальнішими причинами, як-от війна, розворот напрямків експорту, стагнація сировинних ринків і нова роль України на глобальному ринку поділу праці. Швидко "пересихають" традиційні для "старих багатіїв" джерела доходу: металургія, хімічна галузь і машинобудування. Перспективнішими видаються аграрний, фармацевтичний і IT-сектори.

По-третє, перераховані зміни суттєво впливають не тільки на майбутнє приватних капіталів, а й на долю країни. Від стратегічних рішень великих власників залежить подальший шлях розвитку: або ми за інерцією повертаємося до аграрного феодалізму, або ж намагаємося застрибнути в швидкісний експрес четвертої індустріальної революції.