Податок на "зайві" метри поставив хмельницьких селян в глухий кут

Про податок на нерухомість у селі Пархомівці на Хмельниччині знають всі, але ні справедливості, ні радості з цього приводу ніхто не відчуває, повідомляє Depo.Хмельницький.

1 липня розпочався відлік 60 днів, впродовж яких українці мають сплатити податок на нерухомість за 2015 рік. 60-денний термін спливе 28 серпня 2016 року, після чого тим, хто забарився, буде нарахована штрафна санкція – 10% від суми податку, а якщо термін перевищить 30 днів – то всі 20%. А отже, враховуючи настання періоду літніх відпусток, українцям рекомендують не баритися.

Оподатковується як житлова нерухомість (квартира, будинок), так і нежитлова нерухомість (гаражі, майстерні, господарські будівлі - сараї, хліви, літні кухні, вбиральні, погреби тощо).

Наприклад, якщо у фізичної особи у власності є будинок та погреб, податок сплачується з обох об’єктів.

Ставка встановлюється відповідним органом місцевої влади, а отже, різнитиметься в кожному регіоні. Приміром в Пархрмівцях, згідно з рішенням сільради, ставка податку на нерухомість у 2016 році становитиме 1% виходячи з розміру мінімальної зарплати, яка на 1 січня становила 1378 гривень

Колись досить заможне і велике село сьогодні все більше стає депресивним. Майже 200 з 500 хат наразі стоять пусткою. Хоча й тепер тут проживає близько восьмисот людей. Та сільський бюджет на дві третини дотаційний.

Податок на нерухомість віднесено до місцевих податків, і кошти, які надходять в результаті його сплати, спрямовуватимуться на потреби громади.

Податок на "зайві" квадратні метри у сільраді навіть не беруть до уваги.

Пархомовецький сільський голова Анатолій Бойко каже: "Для нашої сільської ради то будуть якісь копійки - ролі вони нам не зіграють. Навіть при тому, що обрали за ставку 2% від мінімальної зарплати, як то радить законодавство. Але у нас лише чотири сім'ї, які підлягають під таке оподаткування."

За весь минулий рік податок на нерухомість склав лише тисячу двісті гривень. Новий так званий "податок на розкіш" у самих селян викликає швидше сміх, аніж якісь надії на справедливість. В селі, кажуть, про багатство навіть не чули.

"Це нереально вижити в нашому сільському житті. І ще податки на нас накладати? На село? - обурюється місцева жителька Катерина Стадник. - У нас люди й так повимирали - нема кому працювати. На нашій вулиці одні жінки полишалися."

Демографічні показники справді в Пархомівцях не надто хороші, і смертність давно перевищила народжуваність. Та й роботи на селі нема.

А ставку податку вирахували в сільраді на "зайві" квадратні метри у трохи менше 14 гривень. Та й ця сума дивує тих, кого раптово визнали сільськими "олігархами". Наприклад, ним став і підполковник в запасі Віктор Бойко.

"Я ще не рахував, але сума збирається немаленька. За хату виходить десь 250 гривень, а за господарські приміщення - то там ще більше, бо туди входить все, що має дах."

Місцевий бухгалтер же навіть не брався вирішувати, куди ці гроші спрямувати. Таких "хазяїв" на всі Пархомівці не набралося й десятка, та й перевищення в них на 10-30 квадратних метрів.

"Ця сума податку буде кілька сотень гривень, - каже бухгалтер сільради Анатолій Шкабура. - Небагато їх, то й не такі вже великі надходження. Вистачить хіба на 3-4 пачки паперу для сільської ради. Ну що ж можна зробити за такі гроші?!"

Всю інформацію про власників "зайвих" метрів з сільради передали податковій на їх вимогу. Грошей же в сільській казні не вистачає. Той податок аж ніяк не допоможе їх вирішити.

Особливо зараз люди потерпають від відсутності води в криницях і вже втомилися, як кажуть, "ловити" кожен дощ. Це аби худобу напоїти. А для себе, то мусять до світанку бігти до криниць в надії, що за ніч набралася вода.

Жителька Пархомівець Ольга Гончар щиро дякує Богові за кожну краплину з неба: "Добре, що це дощик підливає. Оце ловимо ті краплини в що бачимо: і каструлі, і бочки, і бідони. Ловимо і зливаємо, то хоч так можна худобу напоїти і щось полити."

За питною водою ходять до криниць аж на другу частину села. І то не завжди успішно.

"От бачите - оце вже сьогодні в обід стільки води, - показує наполовину наповнене відро Валентина Олексійчук. - Люди вже брали і наскільки менше води. До вечора може зовсім не бути. А це єдина практично криниця з водою."

Щоб збудувати хоча б одну з двох необхідних селу гілок водогону, треба використати абсолютно весь річний бюджет. І це при тому, що вже є навіть водонапірна башта, яку років 30 тому так і не запустили.

Катерина Стадник розповідає, що навіть труби вже якісь клали: "Просто халатно поставилися, і все те добро розмерзлося, потріскалося і пропало. На той час можна було зробити, але була вода в криницях, і ніхто не задумувався.

Єдині власні надходження в місцевий бюджет - оренда землі та єдиний податок. Все в купі не дотягує і до 170 тисяч на рік.

"А проблем в селі більш ніж достатньо, - каже нещодавно обраний сільський голова. - "Це підтримка доріг, хоча б втримати їх в цьому стані, що вони є. Постало питання по селу – це пропала вода в криницях… Водогін треба тягнути. Вуличне освітлення, недобудований Будинок культури розсипається…"

В Пархомівцях майже чотириста людей працездатного віку, та вся робота тут - місцевий лісгосп та бюджетники - сільрада, школа, садок. Роботу має лише третина усіх дорослих, решта живе за рахунок власних господарств.

Опалювати оселі газом - ото розкіш, кажуть селяни. А зайві квадратні метри - то порозбирають господарчі будівлі чи з онуками порозділяють власність.