Колись дуже давно, ще у IV столітті, у Римі збудували Базиліку Святої Марії Більшої (Santa Maria Maggiore), яку також називали Сніжною Богородицею. З нею пов'язувалася місіонерська праця у Східній Європі, і вона ж стала прототипом Летичівського образу. У 1606 році, коли Летичів набув певного рівня культурного розвитку, Папа Римський Климентій VIII, ревний в поширені віри, вислав сюди своїх місіонерів. Двох ченців-домініканців, що відправлялися в дорогу, було обдаровано цінним даром – іконою, написаною на зразок ікони з тої самої базиліки. З нею ченці на запрошення Кам'янецького єпископа Павла Волуцького і прибули на Поділля.
Ім'я художника, який змалював Богоматір, залишається невідомим. Але, вочевидь, це був талановитий майстер, адже сам Ян Потоцький, тодішній староста міста, який був кальвіністом, під впливом ікони змінив свої погляди і навіть віддав під образ свій замок.