Податок на "зайві" метри поставив селян Хмельниччини в глухий кут

Про податок на нерухомість у селі Пархомівці на Хмельниччині знають всі, але ні справедливості, ні радості з цього приводу ніхто не відчуває, повідомляє Depo.Хмельницький.

Колись досить заможне і велике село - сьогодні все більше стає депресивним. Майже 200 із 500 хат наразі стоять пусткою. Хоча й тепер тут проживає близько восьмисот людей. Та сільський бюджет на дві третіх – дотаційний. Податок на "зайві" квадратні метри у сільраді навіть не беруть до уваги.

Пархомовецький сільський голова Анатолій Бойко каже: "Для нашої сільської радито будуть якісь копійки - ролі вони нам не зіграють. Навіть при тому, що обрали за ставку 2% від мінімальної зарплати, як то радить законодавство. Але у нас лише чотири сім'ї, які підлягають під таке оподаткування."

За весь минулий рік податок на нерухомість склав лише тисячу двісті гривень. Новий, так званий, податок на розкіш, у самих селян викликає швидше сміх, аніж якісь надії на справедливість. В селі, кажуть, про багатство навіть не чули.

"Це нереально вижити в нашому сільському житті. І ще податки на нас накладати? На село? " - обурюється місцева жителька Катерина Стадник. І додає: "У нас люди й так повимирали - нема кому працювати. На нашій вулиці одні жінки полишалися."

Демографічні показники справді в Пархомівцях не надто хороші і смертність давно перевищила народжуваність. Та й роботи на селі нема.

А ставку податку вирахували в сільраді на "зайві" квадратні метри у трохи менше 14 гривень. Та й ця сума дивує тих, кого раптово визнали сільськими "олігархами". Приміром, ним став і підполковник в запасі Віктор Бойко.

"Я ще не рахував, але сума збирається немаленька. За хату виходить десь 250 гривень, а за господарські приміщення то там ще більше, бо туди входить все - що має дах."

Місцевий бухгалтер же навіть не брався вирішувати куди ці гроші направити. Таких "хазяїв" на всі Пархомівці не набралося й десятки, та й перевищення - на 10-30 метрів.

"Це сума податку буде кілька сотень гривень, - каже бухгалтер сільради Анатолій Шкабура. - Небагато їх, то й не такі вже великі надходження. Вистачить хіба на 3-4 пачки бумаги для сільської ради. Ну що ж можна зробити за такі гроші?!"

Всю інформацію про власників "зайвих" метрів з сільради передали податковій на їх вимогу. Грошей же в сільській казні не вистачає. Той податок аж ніяк не допоможе їх вирішити.

Особливо зараз люди потерпають від відсутності води в криницях і вже втомилися, як кажуть, "ловити" кожен дощ. Це аби худобу напоїти. А для себе, то мусять до світанку бігти до криниць, в надії, що за ніч набралася вода.

Жителька Пархомівець Ольга Гончар, щиро дякує Богові за кожну краплину з неба: "Добре, що це дощик підливає. Оце ловимо ті краплини в що бачимо: і каструлі, і бочки, і бідони. Ловимо і зливаємо, тохоч так можна худобу напоїти і щось полити."

За питною водою ходять до криниць аж на другу частину села і то, не завжди успішно.

"От бачите - оце вже сьогодні в обід стільки води, - показує наполовину наповнене відро Валентина Олексійчук. - Люди вже брали і наскільки менше води. До вечора може зовсім не бути. А це єдина практично криниця з водою."

Щоб збудувати хоча б одну з двох необхідних селу гілку водогону, треба використати абсолютно весь річний бюджет села. І це при тому, що вже є навіть водонапірна башта, яку років 30 тому так і не запустили.

Катерина Стадник розповідає, що навіть труби вже якісь клали: "Просто халатно поставилися і все то добро розмерзлося, потріскалося і пропало. На той час можна було зробити, але була вода в криницях і ніхто не задумувався."

Єдині власні надходження в місцевий бюджет - оренда землі та єдиний податок. Все в купі не дотягує і 170 тисяч на рік.

"А проблем в селі - більш ніж достатньо, - каже нещодавно обраний сільський голова. - "Це - підтримка доріг, хоча б втримати їх в цьому стані, що вони є. Постало питання по селу – це пропала вода в криницях… водогін треба тягнути. Вуличне освітлення, недобудований Будинок культури розсипається…"

В Пархомівцях майже чотириста людей працездатного віку, та вся робота тут - місцевий лісгосп та бюджетники - сільрада, школа, садок. Роботу мають лише третина усіх дорослих, решта - живуть за рахунок власних господарств.

Опалювати газом - ото розкіш, кажуть селяни. А зайві квадратні метри - то порозбирають господарчі будівлі чи з онуками порозділяють власність.